Першу поетичну книгу «Проліски рвуться увись», з якою прийшов до читача відомий медик, учень легендарного професора-хірурга Олександра Фединця, заслужений лікар України, протоієрей УПЦ Степан Біляк, – презентували в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Федора Потушняка.
На таку незвичну подію, яка відбулася на третій день Різдва, коли церква відзначає іменини Степана, – зібралося велика кількість любителів красного письменства і поціновувачів творчості самого Біляка.
Спочатку керував цим велелюдним заходом заступник начальника облуправління культури Іван Канюка – земляк С. Біляка. (обидва народилися у багатому казкарями селі Горінчове Хустського району), а потім цей справді творчий вела керівниця бібліотеки Олена Канюка.
Першим мав слово літературознавець, редактор книги «Проліски…» Дмитро Федака. Він охарактеризував автора як людину багатьох талантів: громадський діяч, що стояв у краї біля витоків проголошення Незалежності України; будівничий храмів; журналіст і редактор газети «Карпатська Україна. Красне Поле»; відомий лікар, який першим створив приватну клініку; палкий патріот Закарпаття, бо мав можливість успішно працювати за кордоном, однак залишився на батьківській землі; а тепер він приємно здивував, розкривши свій ще один хист – поета й лірика. «Ця збірка засвідчує, що у поезії Степан теж займає своє місце і його поезія потрібна читачеві, – завершив Д. Федака.- Чудова лірика. Книгу треба читати».
Тоді вірші з нової збірки прочитали працівниці бібліотеки.
Голова обласного осередку Національної спілки письменників України Василь Густі сказав, що «ця книга, як різдвяний калач» – приємний і солодкий дарунок читачеві в перші дні нового року. В українській літературі С. Біляк продовжив традицію, коли лікарі стають визначними письменниками. Це, зокрема, Степан Руданський, Віталій Коротич, Юрій Щербак, на Закарпатті – Михайло Вовк, Карло Копинець… До іншої чудової когороти письменників-священиків також увійшов С. Біляк. А такими були Духнович, Павлович, Зореслав, Станинець… І процитував один з уривків збірки: «Добра пісня, як молитва, Очищає душу…». Він сказав далі, що у книзі Біляка відчувається хрогологія душі й долі, тут – літопис краю і України. Завершив виступ В. Густі також цитатою:
«Не був би я Степан Біляк,
Якби не знав, коли і як,
І що маю робити,
Якби не мав сільську школу,
Що навчила жити».
Дуже глибоким, красивим і по-жіночому ліричним видався виступ поетеси Христини Керити, котра долучила С. Біляка за всю його старанність у багатьох царинах до «справжньої еліти краю». А художник-упорядник Микола Дем’ян розповів про роботу над «Пролісками…», які стали 241-ю оформленою ним книгою.
Гарні слова, пісні на вірші з цієї збірки звучали з уст багатьох присутніх – медиків, видавців, колишніх і нинішніх управлінців, ровесників і пацієнтів автора, письменників і навіть музикантів…
Книга уже самою назвою «Проліски рвуться увись» несе в собі заряд оптимізму, відчуття весни і сподівання на зміни. Автор промовляє від свого ліричного героя і – частіше – від самого себе щиро, правдиво («Мене оковита Не здолала, ні!»). Багато віршів, написаних по-синівськи ніжно, присвячено батькам, дружині, великі сподівання автор покладає на сина Степана, вірить у щасливе майбутнє рідного краю і України – словом, книгу й справді вартує почитати, аби зрозуміти і повчитися багато чому в умудреного життям і збереженого долею, але такого непростого чоловіка, яким є понадсімдесятирічний Степан Біляк. Лікар, що став священиком. Священик, що став будівничим храмів. Журналіст, що став редактором і видавцем газети. І тепер – поетом.
Правда, 2009-го і через рік писав:
«Я не поет,
І, мабуть, ним не стану.
Тяжкий то труд,
То ж не писати гасла.
Але творити я не перестану,
Поки звізда життя мого не згасла»
І ще:
«Не поет я, знаю здавна,
Й не був ним ніколи,
Керувала мною Правда
Та сила покори.
Християнське виховання
В дусі віри, братства
Помагало звільнятися
З гріховного рабства».
Ось яке відверте зізнання… А чи не прагне в такий спосіб автор почути від читача ствердне «так, ти Поет»?..
Словом, незважаючи на вік, Біляк-поет душею молодий, завзятий і налаштований творити. До цього й закликає свого читача.
Василь НИТКА.
Ужгород.
На знімках: обкладинки «Пролісків…»
