Закарпатський краєзнавчий музей опинився в епіцентрі “виборчого” скандалу

Закарпатський краєзнавчий музей опинився в епіцентрі “виборчого” скандалу
Проблеми, які роками накопичувалися в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Тиводара Легоцького вийшли на зовні, під час конкурсу на посаду директора широкі кола громадськості довідалися про кричущі факти підкилимних процесів у цьому осередку культурного життя області.
Гнійник давно смердів, але зараз його прорвало. 
Заслужений журналіст України Богдан Барбіл на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук детально описав про проблеми ЗКМ, можливо оціночні судження журналіста є занадто різкими, але справедливими.
«ВІДЬМ’ЯЧА ЯМА» У КЕРІВНИЦТВІ ЗАКАРПАТСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
У дворику 600 річного Ужгородського замку, на місці церкви Святого Юрія, біля якої 26 квітня 1646-го року була проголошена Ужгородська унія, є ЯМА.
Як писав у середині XIX ст. перший історик Ужгорода Карой Мейсарош, цю яму в народі прозвали “відьм’ячою”, оскільки тут близько 1730 р. нібито спалили ужгородську відьму, жінку Юрія Сюча Марію Рушковську. Проте документального підтвердження страти чаклунки не знайдено. Походження легенди пов’язане, очевидно, з пожежею 1728 р.
Напевно, це зловісне місце треба щодня, уранці та перед ніччю кропити свяченою водою. Аби зупинити «відьомський шабаш», котрий триває тут уже п’ять літ, з 2016 року. Тоді, згідно Закону почали обирати керівників державних та комунальних закладів культури виключно через конкурсний відбір. На базі середньовічного замку з 1945-го, уже 76-ий рік діє Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького, котрий належить Закарпатській обласній Раді. Отже у 2016-ому на такому першому конкурсі переміг діючий директор Василь Шеба. На той час він уже понад 25 літ стояв біля керма музею. Процедура обрання закінчилася гучним скандалом. У знак протесту проти планомірного включення до складу конкурсної комісії більшості людей Шеби його колишній заступник з наукової роботи ( його вижили ще у 2008році, аби файтні не заважав бізнесувати!) Павло Федака зняв свою кандидатуру. І написав у пресі про систему роботи Василя Шеби таке: « Довів до жалюгідного стану Ужгородський замок. Рекомендацію нинішньому директорові дали колектив музею (?!), обласний осередок Спілки дипломатів України (?!), Національна спілка краєзнавців України (членом правління обласної організації є В. Шеба, а головою — М. Делеган. До комісії від трудового колективу, контрольованого директором, мабуть, за його рекомендацією подано до конкурсної комісії трьох осіб. Від громадської організації — спілки краєзнавців, яка дала рекомендацію В. Шебі — двох осіб. Простий арифметичний підрахунок показує, що при майбутньому голосуванні членів конкурсної комісії В. Шеба отримує щонайменше п’ять голосів, тобто більшість, хоча не виключено, що підтримає його і один, а може, й двоє функціонерів управління культури — членів комісії. Отже, 6-7 голосів із 9, хоча достатньо й 5!» /кінець фрагменту статті Павла Федаки/.
ЛИПЕНЬ 2021 року. Виконувачем обов’язків директора є 68-ми річний Михайло Делеган. Улітку 2020-го 79 річного Василя Шебу звільнили з посади через підозру в корупційних діяннях. Виписував премії своїй родичці. Ужгородський міськрайонний суд покарав його штрафом у сумі 3400 гривень. Закарпатська обласна державна адміністрація оголосила конкурс на посаду повноправного директора. Претендентів п’ятеро. Департамент культури, національностей та релігій під орудою Євгена Тищука сформував склад конкурсної комісії з дев’яти осіб. Від департаменту – Василь Коцан, директор обласного музею народної архітектури та побуту Закарпаття, Юрій Глеба, директор, художній керівник Мукачівського драмтеатру, Наталія Петій-Потапчук, директор, художній керівник Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. По цих персоналіях жодних питань нема. Нагадаю, що Т.В.О. очільника Михайло Делеган очолює обласну організацію Національної спілки краєзнавців. На зборах трудового колективу ВІН особисто запропонував своїм підлеглим проголосувати за включення до комісії свого заступника по краєзнавчій організації Романа Офіцинського та ще одного члена правління краєзнавців, поета Василя Густі. Від громадських організацій там є ще один член правління осередку краєзнавців, письменник, різьбяр Петро Ходанич. Всі ці пани – знані, авторитетні, шановані особисто мною. І я не збираюся кидати найменшу тінь на їхню позицію, хід голосування. Цікавить одне: чому таке домінування краєзнавців? Обласна спілка краєзнавців, відколи Михайло Делеган став на стежку «політичного русинства», взагалі перестала діяти. Вона давно потребує переобрання першого керівника та правління, президії.
Вибори показали, що опробований сценарій з просуванням своїх не подіяв. Члени комісії свідомо, пунктуально, відповідально вирішили, хто є хто. Михайло Делеган набрав 3 голоси «ЗА», стільки ж у Томаша Сопка, Маргарита Мощак здобула одне схвалення, Микола Кужельний теж одне, а от Андреа Ронай без жодного голосу підтримки.
Цікаво, що на цій події начальник департаменту культури, національностей та релігій ОДА Євген Тищук був у ролі… відеознімальника. Він все ретельно фіксував на відеокамеру, встановлену на штативі. Попереду оголошення нового конкурсу. А поки буде призначений новий виконувач обов’язків директора музею.
На засіданні комісії різко, гостро, без дипломатичних викрутасів виступила кандидатка на директорство – Андреа Ронай. Вона – вчений секретар краєзнавчого музею. 19 років трудиться в закладі. Пані Ронай гірко мовила: за останні 5 років музей втратив стільки, як за кілька попередніх десятиліть. Досвідчені працівники масово залишили колектив, бо не витримують авторитарний стиль керівництва, чвари, комерціалізацію. Вчений секретар сказала всю гірку правду. Після цього багато колег підходило до неї і дякували за одкровення. Тихо. На вухо. Аби він, бува, не почув.
Я поспілкувався з кількома працівниками. Вони, справді, як кажуть, зашугані, просять ні в якому разі не називати їхніх імен. В минулі роки часто, як кореспондент УТ, Парламентського телеканалу «РАДА», проводив зйомки багатьох виставок, конференцій, свят в Ужгородському замку. Основні фонди налічують майже 180 тисяч експонатів. Щороку мають до 250 тисяч відвідувачів. І завжди сюжети прикрашали емоційні, цікаві, відверті, відкриті інтерв’ю музейних світил. А від 2016-го почався страшний занепад. Спеціалісти почали боятися говорити, все узгоджувати з начальством. Василь Шеба цькував тих, хто під час виборів наважився його покритикувати, чи навіть давати якісь поради. На місце звільненого у 2008 (навіть посаду ліквідували) доктора історичних наук Павла Федаки, на посаду заступника з наукової роботи був прийнятий Михайло Делеган. Як вдячність за проведену конкурсно-виборну переможну роботу. Під тиском з музею пішов знаний у Європі завідуючий відділом краєзнавства Йосип Кобаль. Колектив залишила і його дружина Олена теж очільниця відділу. Хоча в одному з інтерв’ю директор захоплено твердив:
–”ВАСИЛЬ ШЕБА: Уся археологія нашого УжНУ вийшла з музею, всі корифеї: від Балагурі і до Котигорошка. Наші наукові співробітники мають ім’я не лише в Україні, а в Європі, як от керівник відділу археології Йосип Кобаль».
АВТОР. Василь Шеба через свою невістку перед входом до замку відкрив кафе-терасу, а в самій будові – ресторан, винний підвал. Тут проводяться весілля, які своїми мега-децибелами буквально хитають мури. Виник конфлікт, бо невістка перестала бути своячкою. Роки тяжб, гризні. Від чого найбільше потерпав колектив, робота. Директор Шеба і зі своїм заступником Делеганом вдалися до ворожнечі, боротьби за перше крісло. Як «турнули» Шебу, то Делеган уже бачив себе директором. Конкурс мав це підтвердити. Пролетів. За цей рік, відколи він виконувач обов’язків, показав сповна свої якості свавільного керівника. Якщо донедавна в музей важко було влаштуватися на роботу, то тепер в усіх відділах вакансії, вакансії. Загалом усіх працюючих 86. На диво, всі якісь розрізнені, не впевнені в собі, кожен побоюється відвертості. Чому? Дорогі, славні, чудові музейники. То на Вас усе тримається, не на якомусь найманому управлінці. Сміливіше. Михайло Делеган – майстер надувати щоки. Так він 16 літ, з 1995-го по 2011-ий роки керував Державним архівом Закарпатської області. Деякі працівники уже не витримували його тиску. А в 2011 –го директор Делеган вдався до фальшування документів зі спадщини, через що юрист архіву мусів летіти до США на суд. Тому пана Михайла Делегана вигнали з архіву з тріском. Чомусь тодішній голова ОДА вирішив не надавати цій справі розголосу, офіційного розслідування. Якби таке сталося, то б панові закрили доступ до наступних директорувань.
Читайте також:
ЗВЕРТАЮСЯ ПЕРСОНАЛЬНО ДО ГОЛОВИ ОБЛРАДИ ОЛЕКСІЯ ПЕТРОВА, ГОЛОВИ ОДА АНАТОЛІЯ ПОЛОСКОВА. Допоможіть колективу музею працювати в доброму, діловому, довірливому, доброзичливому, водночас вимогливому режимі пошуків, знахідок, новацій, оновлення, реставрацій. Заберіть від керма отих фурій, котрі люблять лише себе, котрі зневажають знаних, відомих спеціалістів. Нині славу музею примножують відомі реставратори Крістіна Кліса, Роман Мурник, науковці Михайло Джахман, Іван Орос, головна зберігачка фондів Тетяна Шевніна, вчений секретар Андреа Ронай та багато інших. НОВИЙ директор, у тому числі НОВИЙ виконувач обов’язків повинен бути знавцем, професіоналом музейної справи, толератним у ставленні до кожного працюючого. А до конкурсної комісії мають бути залучені не вірнопіддані представники від того чи іншого кандидата, СТАТИСТИ, а ті, котрі своє життя віддають горінню культури і музеїв – такі як Павло Федака, Микола Олашин, Іван Латко, Габріела Андял, Олександр Дзембас, Михайло Сирохман… Є з кого вибирати. Адже у нас в Закарпатті є понад 200 громадських музеїв.
В Ужгородському замку нема що робити таким, котрі не вміють збирати каміння, лиш годні розкидувати. Мешканцям «Відм’ячої ями» таке жбурляння горе-директорами у своїх працівників приносить безліч утіх.
КАПУРКОВА. Як стало мені відомо з кількох джерел, напередодні голосування з більшістю членів конкурсної комісії мали зустрічі так званий куратор Закарпаття, нардеп Микола Тищенко з фракції партії “Слуга Народу”, і голова облради Олексій Петров.Тому таке повальне, домінуюче “утримався”. А це означає, що згори задуманий якийсь сценарій. Скажімо, виконувач обов”язків свій, або більшості дадуть вказівку, кого поставити директором.Тому це просто гра у вибори.
БОГДАН БАРБІЛ, Заслужений журналіст України. Ужгород
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *