Ужгородські держреєстратори вимагатимуть аналізи калу та сечі

реєстраторТак сталося, що й мені довелося пройти «муки пекла» через реєстраційну службу. Щодня протягом тижня я навідувався на Жупанатську, 3, як на роботу. І кожного разу від мене вимагали все нові й нові документи, довідки, печатки і т. д. Іноді складалося враження, що їм потрібні не лише різного роду довідки, але й результати аналізів … крові, сечі й калу. Втім, я добре усвідомлював, що мене підштовхують, аби я вирішив питання іншим шляхом. Однак нікому й нічого я давати не збирався. Тому налаш­тувався йти до кінця.

Після чергового відвідування цієї установи, отримавши додаткові зауваження від Володимира Місяйла, начальника реєстраційної служби, я не витримав і почав привселюдно його вичитувати. А що мені залишалося, якщо керівник не може організувати роботу своїх підлеглих? Інформаційний плакат із зразками для заповнення заяв знаходився посередині коридору за спиною співробітника, що приймає документи. Як, у такому випадку, відві­дувачі могли написати заяву без помилок? Чому в перший же день людям не повідомляють весь перелік необхідних для реєстрації документів? Це що – забудькуватість чи некомпетентність?

Якщо приміщення для прийому документів маленьке, то, можливо, варто би запровадити спеціальні номерні талончики для відвідувачів?

Чому не введено дні для роботи із юридичними особами, зокрема банками?

Чому документи починають приймати лише тоді, коли реєстраторам заманеться? Чому припиняється прийом документів, коли до них приходить якась перевірка? А люди ж стоять у черзі. Невже не можна узгодити час для її здійснення? До прикладу – перевірку робити виключно після 15.00, коли вже закінчився прийом документів.

І таких чому можна називати безліч.

Проаналізувавши свої «походеньки», я прийшов до єдиного правильного, як на мене, рішення. А саме: щоб ефективно працювала державна установа, необхідно категорично заборонити призначати на державну службу молодих пенсіонерів із силових структур. Що може знати про держслужбу 30-40-річний пенсіонер-міліціонер? Та нічого. Що може привнести нового, ефективного, раціонального у спілкування із простими громадянами екс-правоохоронець, що звик мати справу зі злочинцями?

Я вже не кажу про те, що чимало таких пенсіонерів-міліціонерів, працюючи на держслужбі, отримуючи при цьому пенсію в кілька тисяч гривень, забирають робочі місця нинішніх випускників вишів. Чи не краще державі відмовитись від послуг відставних юристів-міліціонерів, СБУшників, військових на користь молоді? Якщо ж вони хочуть і можуть працювати, то нехай ідуть в комерційні, приватні структури. Хай там доводять свій професіоналізм.

Іван Берец, журналіст,помічник-консультант народногодепутата України Сергія Тєрьохіна

«7 днів»

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *