Слухач інституту Державного військового управління Національного університету оборони України імені Івана Черняховського підполковник Микола Журавльов підготував магістерську роботу з метою підвищення ефективності і мотивації військово-патріотичного виховання до військової служби за контрактом молоді та військовослужбовців Збройних Сил України в умовах проведення операції Об’єднаних сил за темою «Обгрунтування рекомендацій щодо удосконалення військово-патріотичного виховання в системі призову, комплектування та накопичення мобілізаційних ресурсів і мотивацію молоді до служби у Збройних Силах України». Тема роботи була визначена за рекомендацією Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковника С.Попка.
Нижче подаємо статтю підполковника Миколи Журавльова у контексті його магістерської роботи.
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ТА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Актуальність сьогодення полягає в тому, що рівень військово-патріотичного виховання останніх років, на жаль, не в повній мірі відповідав актуальним вимогам, які висуваються до духовної ментальності українського воїна, що в свою чергу не завжди сприяло формуванню якостей громадянина-патріота та відповідальності за захист Батьківщини, готовності переносити труднощі військової служби. Про це красномовно свідчать події в Криму (близько 9000 військовослужбовців Збройних Сил України порушили Військову присягу на вірність Українському народу та не повернулись на материкову частину України), та події на сході України. Непоодинокими є факти правопорушень, пов’язаних з ухиленням воїнів від військової служби та не прибуття призовників до військових комісаріатів для проходження строкової військової служби. Отже, дослідження проблеми військово-патріотичного виховання є актуальним, соціально важливим завданням, яке зумовлене потребами сьогодення.
Метою статті є показати основні проблеми та шляхи вдосконалення військово-патріотичного виховання молоді та військовослужбовців сектору безпеки та оборони України в сучасних умовах. Для теоретико-методологічної розробки статті автор використав також власний практичний досвід з військово-патріотичного виховання молоді в умовах протидії гібридній агресії Російської Федерації на території Закарпатської області, протистоянню сепаратистським рухам в найзахіднішій частині України.
На даний час в Україні спостерігається посилення неконструктивних тенденцій у визначеному питанні, що проявляються або у відмові від досвіду радянських часів, або у намаганнях перенести „західні моделі”, або через спроби необґрунтованих суб’єктивних нововведень. Такий підхід виступає фундаментальним блокатором в досягненні високих цілей військово-патріотичного виховання молоді. Розкриваючи історичну сутність Українського патріотизму потрібно відзначити, що він увібрав природну закономірність довготривалого історичного розвитку Української нації, тому жодна «західна модель» не в змозі повноцінно розкрити та примножити природне, свідоме, віками сформоване прагнення Українського народу до вільного, самостійного існування у світовій спільноті.
Останні дослідження вітчизняних вчених в області військово-патріотичного виховання однозначно свідчать, що пізнаючи соціально-національні умови, культурно-історичну спадщину, зокрема козацьку духовність, ми, нащадки волелюбних лицарів, маємо зробити все для утвердження лицарських виховних традицій, козацької педагогіки, адаптувавши їх до нової історичної епохи.
Перед сектором безпеки і оборони України , як державним інститутом, стоїть завдання формування свідомих і активних захисників Батьківщини, а тому цей процес повинен ґрунтуватися на Національній системі військово-патріотичного виховання та її мотивації. Позитивними тенденціями та результатами у сфері військово-патріотичного виховання особового складу є: зацікавлення вітчизняних вчених проблемами Національного, громадянського, патріотичного та військово-патріотичного виховання, проведення ними низки досліджень. Теоретико-методологічний потенціал цих робіт є значним і достатнім для проведення на його основі необхідних і невідкладних практичних заходів, в яких би було викладене бачення концептуальних основ щодо української національної ідеї, виховного ідеалу, напрямів виховання, а також розроблення відповідних Законів України і нормативно-правових актів; підвищення уваги з боку державних та військових органів управління до проблем військово-патріотичного виховання особового складу.
Сьогодні ми бачимо значний підйом Українського патріотизму та Національної свідомості, що відбувався на хвилі проведення антитерористичної операції, та операції об’єднаних сил які, по суті своїй, є війною за єдність Українського народу та цілісність нашої Батьківщини. Доказом тому стали тисячі добровольців, що зі зброєю в руках захищають Україну та численні волонтерські організації, Українське духовенство представники яких роблять іноді неможливе, забезпечуючи всім необхідним наших військових.
Це ще раз доводить важливість формування в Україні дієвої системи військово-патріотичного виховання, яка повинна спиратись на міцну нормативно-правову базу та охоплювати всі верстви населення.
Аналіз стану військово-патріотичного виховання засвідчив, що певна нормативна-правова база його в Україні, зокрема в Збройних Силах на сьогодні існує та в цілому забезпечує виконання завдань виховання військовослужбовців у військах (силах). Проте дослідження цих актів показує, що вони потребують подальшого удосконалення у наступних напрямках:
а) визначення:
- алгоритму взаємодії центральних, регіональних та місцевих органів самоврядування з органами військового управління, частинами (з’єднаннями) Збройних Сил України щодо організації та проведення заходів військово-патріотичного виховання;
- порядку надання військово-патріотичним об’єднанням і гурткам можливості на безоплатній основі використовувати навчальну базу військових частин ЗС України під час проведення заходів військово-патріотичного виховання;
- порядку формування державного замовлення на проведення наукових досліджень щодо розвитку системи патріотичного та військово-патріотичного виховання громадян України, мотивації до військової служби;
б) розвиток міжнародної співпраці з державами Європейського Союзу та іншими розвинутими державами у сфері військово-патріотичного виховання, вивчення зарубіжного досвіду сучасних виховних систем, технологій і методик у сфері військово-патріотичного виховання, узагальнення та поширення найкращого досвіду у цій сфері;
в) забезпечення належної організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері військово-патріотичного виховання;
г) формування єдиних стандартів діяльності у питаннях військово-патріотичного виховання та інструментів їх впровадження;
д) підвищення на відповідних нарадах, курсах, інструкторсько-методичних заняттях, круглих столах, семінарах професійної компетентності фахівців пов’язаних з військово-патріотичним вихованням;
є) створення системи ефективного моніторингу стану військово-патріотичного виховання.
Військово-патріотичне виховання повинно відбуватися безперервно в часі та має охоплювати всі сторони військової служби. При цьому об’єктами зосередження основних зусиль військово-патріотичного виховання має бути: рота (батарея), батальйон (дивізіон), корабель (катер), а також і офіцери на первинних посадах, військовослужбовці військової служби за контрактом, військовослужбовці призвані по мобілізації, військовослужбовці строкової служби.
З метою розвитку військово-патріотичних якостей воїнів в умовах проведення операції Об’єднаних сил, доцільно більш активно використовувати:
- щоденне інформування про факти патріотичної поведінки, героїчних вчинків під час бойових дій та виконання бойових завдань;
- навчання воїнів прийомам самовиховання патріотичних якостей;
- критичне засудження антиукраїнської пропаганди, роз’яснення хибності та неприпустимості розколу країни (особливу увагу в цьому плані приділяти вихідцям з південно-східних областей України);
- профілактика негативних проявів поведінки, злочинності, наркоманії, алкоголізму серед військовослужбовців шляхом залучення їх до участі у заходах із військово-патріотичного виховання;
- організація художньої самодіяльності в місцях відновлення боєздатності військових частин (підрозділів);
- проведення методичних зборів, додаткових інструкторсько-методичних занять з офіцерами по роботі з особовим складом чи МПЗ, які призвані до лав Збройних Сил України за мобілізацією;
- виробництво низки художніх та документальних кіно- та відеофільмів патріотичного та військово-патріотичного спрямування.
Також потребує вдосконалення система планування заходів військово-патріотичного виховання. Заходи повинні бути конкретизованими, чітко визначеними в часі та місці проведення.
Висновок. Таким чином, вдосконалення системи військово-патріотичного виховання молоді та особового складу ЗС України викликано рядом об’єктивних причин. По-перше, наразі Україні вкрай потрібні національно свідомі громадяни, патріоти, захисники своєї Вітчизни, які б відчували власну причетність до своєї землі, до свого народу, держави. По-друге, розповсюдженням національного нігілізму, антипатріотизму, які є наслідком деструктивних впливів ворожої пропаганди. По-третє, сучасний етап розвитку суспільства гостро ставить питання про громадянський мир та національну злагоду.
Журавльов М.В., навчальна група 1202
Національного університету оборони України
імені Івана Черняховського
