Що скажуть Богу депутати Закарпатської облради, які мають намір остаточно ліквідувати Вільшанську психлікарню

Що скажуть Богу депутати Закарпатської облради, які мають намір остаточно ліквідувати Вільшанську психлікарню

Колишній лікар  Вільшанської психіатричної  лікарні Віталій Баранов (доктор “Шумахер”) опублікував розповідь про наслідки методичного знищення обласної психіатричної лікарні в с.Вільшани Закарпатської області..

На сесії облради можуть ліквідувати Вільшанську психлікарню. Це прикривають благими словами про оптимізацію і покращення.

А між тим це єдина психлікарня в Україні з повністю жіночим молодшим медперсоналом. Знаєте, що це значить? Там більше 20 років ніхто не б’є хворих. Там турбота і лагідність, яку можуть забезпечити лише жінки.
Ця лікарня першою в Україні, задовго до всіх реформ, запровадила європейські принципи лікування душевнохворих із дотриманням прав людини. Це значить, що там не закривають ворота, там нема решіток на вікнах. Підкреслюю: до всіх реформ, ще в нульових. Це добра воля лікарів і медсестер без примусу з Києва чи звідки завгодно.
А потім прийшли реформатори.
Фінансування Вільшанської психлікарні скоротили з 15 мільйонів гривень до 800 тисяч. Так сталося через невідповідність вимогам реформи.
Справа в тім, що реформатори бачать термін лікування психіатричних хворих максимум до 3 тижнів, а краще 10 днів. Бо реформатори ніколи не лікували жодного психічнохворого. Їм студенти-міжнародники переклали європейські правила, і вони ті правила натягують на наші реалії.
Європа дійсно може собі дозволити лікувати душевнохворих 10 днів. Цього достатньо, щоб купірувати збудження, а подальший терапевтичний процес продовжують відповідні реабілітаційні і соціальні служби, яких в Україні тупо нема.
Повернімося до трагічної долі ВОПЛ.
Лікарню через погану статистику перебування хворих у лікарні мали ліквідувати повністю. Відповідне розпорядження видала пані Біров, яка жодного разу не була у Вільшанах, бо була зайнята закупівлею захисних костюмів від ковіду, за що її пізніше судили через збиток державі на 29 мільйонів.
Ліквідувати не змогли, бо приблизно 25% хворих не мали паспортів і були змушені перебувати в лікарні. Їх не було куди діти в законних рамках, в той час як «паспортованих» викинули і оком не моргнули.
Іронія долі: саме ті хворі, за яких головні лікарі ВОПЛ десятиліттями оббивали пороги кабінетів, щоб ними зайнялися соціальні служби і розквартирували в інтернати, врятували лікарню від ліквідації.
Кількість ліжок скоротили з 200 до 75. Звільнили більшість медпрацівників. Унікальна психлікарня по суті перейшла на «вегетативне існування» (в кого мед.диплом, той зрозуміє термін).
Страшну ситуацію зрушили з мертвої точки завдяки зусиллям Дениса Мана, Івана Крулька, Ольги Олексик і інших людей із живим справжнім серцем. Вони вибили для лікарні бодай мінімальне фінансування, яке з гріхом пополам дійшло до адресата. Також деякі гроші виділяє НЦЗУ, але це лише до 2022 року, що далі — невідомо.
Підключилися благодійники. Везуть продукти, миючі засоби, одяг. Лікарня змогла відновити ферму, яка рятувала хворих від голодної смерті в 90-х і рятуватиме тепер, у ХХІ столітті. Нестача медперсоналу компенсується зусиллями самих хворих, які допомагають медсестрам і санітаркам доглядати за тими, хто цього потребує.
Працюють 2 корпуси із 5.
Ще 2 корпуси підтримують у задовільному стані, надіючись на краще — хоч хворих звідти держава вигнала, вони пусті, але там треба підтримувати мінімальну температуру, щоб вода не порвала труби і не посипався ремонт.
Колись найкращий корпус лікарні, туберкульозний — у повному занепаді. Так сталося через безповоротне згортання унікальної програми лікування душевнохворих і узалежнених із супутнім туберкульозом, яка здійснювалася тільки у Вільшанах. Туди привозили напівмертвих хворих вагою 30 кг, і через 10 місяців випускали повністю здорових. Держава повважала це недоцільним — 10 місяців не вписувалися у статистику, потрібну реформаторам.
Хворих вигнали на вулицю. Формально — щоб продовжили лікуватися в звичайних закладах. Реально психічнохворих і залежних від алкоголю/наркотиків ніхто не взяв. Де вони зараз, чи живі — невідомо.
Вільшанська психлікарня не здається і пробує довести своє право на життя.
У них є готовий план, в тому числі й фінансовий, розгортання примусового лікування за рішенням суду. Зараз таких хворих область скеровує в інші регіони, платячи за це шалені мільйони (утримання таких хворих дуже дороге). Деколи примусових хворих взагалі віддають родичам додому, наражаючи їх на смертельну небезпеку.
Такі хворі можуть лікуватися у Вільшанах, там є для цього кадровий потенціал і відповідна інфраструктура. Навіщо фінансувати інші області, навіщо наражати краян на ризик смерті, якщо можна все нормально зробити тут на Закарпатті?
Також у Вільшанської ОПЛ є готовий план розгортання реабілітаційної бази для воїнів АТО, з повноцінним лікуванням реактивних психічних розладів і наступною реабілітацією. На це є запит з боку суспільства. Але нема жодних дій з боку влади.
Лікарня готова з чуйністю і турботою відновити здоров’я нашим захисникам. То чому влада не зробить реальні дії замість пафосних промов на Покрову і День Незалежності?
Вільшанська психлікарня попри всі складнощі реформи може себе забезпечити. Може вписатися в нові реалії. Для цього є достатня інфраструктура, потужна база, ідеальний клімат і професійні кадри.
Злиття Вільшанської психлікарні з ОКЛ може привести до катастрофи, бо менеджмент лікарень широкого профілю не обізнаний із вузькою специфікою лікування душевнохворих. На виході отримаємо погано організоване і в результаті нерентабельне відділення, яке кінець кінцем закриють.
І роздерибанять гектари землі в неймовірно гарній місцевості, де велетенські смереки і цілюще повітря.
Хтось новий, хто тепер розглядає цю лікарню і думає, що з нею робити — бачить голі цифри: 75 ліжок, 50 хворих, 1 лікар.
А за цими цифрами прекрасна лікарня, яка здатна забезпечити повний цикл лікування душевнохворих, належну реабілітацію з вільним виходом, арт-терапією, музикотерапією, трудотерапією, кінозалом і хоровим співом. Так було ще якихось 2 роки тому.
Завтра Вільшанську психлікарню можуть ліквідувати. Для цього потрібна більшість підписів.
Шановні народні обранці. Я розумію, у вас коаліція і купа важливих справ. Розумію, реформа, криза і нестача в казні.
Але ви колись помрете.
Що скажете Богу, коли Він перед вами поставить хворих, які вмирали від холоду і голоду по канавах, всіми забуті? І скаже — це Мої улюблені діти, чиї долі Я вам дав, щоб випробувати вашу совість.

t/

 

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *