Що скажуть Богу депутати Закарпатської облради, які мають намір остаточно ліквідувати Вільшанську психлікарню

Колишній лікар  Вільшанської психіатричної  лікарні Віталій Баранов (доктор “Шумахер”) опублікував розповідь про наслідки методичного знищення обласної психіатричної лікарні в с.Вільшани Закарпатської області..

На сесії облради можуть ліквідувати Вільшанську психлікарню. Це прикривають благими словами про оптимізацію і покращення.

А між тим це єдина психлікарня в Україні з повністю жіночим молодшим медперсоналом. Знаєте, що це значить? Там більше 20 років ніхто не б’є хворих. Там турбота і лагідність, яку можуть забезпечити лише жінки.
Ця лікарня першою в Україні, задовго до всіх реформ, запровадила європейські принципи лікування душевнохворих із дотриманням прав людини. Це значить, що там не закривають ворота, там нема решіток на вікнах. Підкреслюю: до всіх реформ, ще в нульових. Це добра воля лікарів і медсестер без примусу з Києва чи звідки завгодно.
А потім прийшли реформатори.
Фінансування Вільшанської психлікарні скоротили з 15 мільйонів гривень до 800 тисяч. Так сталося через невідповідність вимогам реформи.
Справа в тім, що реформатори бачать термін лікування психіатричних хворих максимум до 3 тижнів, а краще 10 днів. Бо реформатори ніколи не лікували жодного психічнохворого. Їм студенти-міжнародники переклали європейські правила, і вони ті правила натягують на наші реалії.
Європа дійсно може собі дозволити лікувати душевнохворих 10 днів. Цього достатньо, щоб купірувати збудження, а подальший терапевтичний процес продовжують відповідні реабілітаційні і соціальні служби, яких в Україні тупо нема.
Повернімося до трагічної долі ВОПЛ.
Лікарню через погану статистику перебування хворих у лікарні мали ліквідувати повністю. Відповідне розпорядження видала пані Біров, яка жодного разу не була у Вільшанах, бо була зайнята закупівлею захисних костюмів від ковіду, за що її пізніше судили через збиток державі на 29 мільйонів.
Ліквідувати не змогли, бо приблизно 25% хворих не мали паспортів і були змушені перебувати в лікарні. Їх не було куди діти в законних рамках, в той час як «паспортованих» викинули і оком не моргнули.
Іронія долі: саме ті хворі, за яких головні лікарі ВОПЛ десятиліттями оббивали пороги кабінетів, щоб ними зайнялися соціальні служби і розквартирували в інтернати, врятували лікарню від ліквідації.
Кількість ліжок скоротили з 200 до 75. Звільнили більшість медпрацівників. Унікальна психлікарня по суті перейшла на «вегетативне існування» (в кого мед.диплом, той зрозуміє термін).
Страшну ситуацію зрушили з мертвої точки завдяки зусиллям Дениса Мана, Івана Крулька, Ольги Олексик і інших людей із живим справжнім серцем. Вони вибили для лікарні бодай мінімальне фінансування, яке з гріхом пополам дійшло до адресата. Також деякі гроші виділяє НЦЗУ, але це лише до 2022 року, що далі — невідомо.
Підключилися благодійники. Везуть продукти, миючі засоби, одяг. Лікарня змогла відновити ферму, яка рятувала хворих від голодної смерті в 90-х і рятуватиме тепер, у ХХІ столітті. Нестача медперсоналу компенсується зусиллями самих хворих, які допомагають медсестрам і санітаркам доглядати за тими, хто цього потребує.
Працюють 2 корпуси із 5.
Ще 2 корпуси підтримують у задовільному стані, надіючись на краще — хоч хворих звідти держава вигнала, вони пусті, але там треба підтримувати мінімальну температуру, щоб вода не порвала труби і не посипався ремонт.
Колись найкращий корпус лікарні, туберкульозний — у повному занепаді. Так сталося через безповоротне згортання унікальної програми лікування душевнохворих і узалежнених із супутнім туберкульозом, яка здійснювалася тільки у Вільшанах. Туди привозили напівмертвих хворих вагою 30 кг, і через 10 місяців випускали повністю здорових. Держава повважала це недоцільним — 10 місяців не вписувалися у статистику, потрібну реформаторам.
Хворих вигнали на вулицю. Формально — щоб продовжили лікуватися в звичайних закладах. Реально психічнохворих і залежних від алкоголю/наркотиків ніхто не взяв. Де вони зараз, чи живі — невідомо.
Вільшанська психлікарня не здається і пробує довести своє право на життя.
У них є готовий план, в тому числі й фінансовий, розгортання примусового лікування за рішенням суду. Зараз таких хворих область скеровує в інші регіони, платячи за це шалені мільйони (утримання таких хворих дуже дороге). Деколи примусових хворих взагалі віддають родичам додому, наражаючи їх на смертельну небезпеку.
Такі хворі можуть лікуватися у Вільшанах, там є для цього кадровий потенціал і відповідна інфраструктура. Навіщо фінансувати інші області, навіщо наражати краян на ризик смерті, якщо можна все нормально зробити тут на Закарпатті?
Також у Вільшанської ОПЛ є готовий план розгортання реабілітаційної бази для воїнів АТО, з повноцінним лікуванням реактивних психічних розладів і наступною реабілітацією. На це є запит з боку суспільства. Але нема жодних дій з боку влади.
Лікарня готова з чуйністю і турботою відновити здоров’я нашим захисникам. То чому влада не зробить реальні дії замість пафосних промов на Покрову і День Незалежності?
Вільшанська психлікарня попри всі складнощі реформи може себе забезпечити. Може вписатися в нові реалії. Для цього є достатня інфраструктура, потужна база, ідеальний клімат і професійні кадри.
Злиття Вільшанської психлікарні з ОКЛ може привести до катастрофи, бо менеджмент лікарень широкого профілю не обізнаний із вузькою специфікою лікування душевнохворих. На виході отримаємо погано організоване і в результаті нерентабельне відділення, яке кінець кінцем закриють.
І роздерибанять гектари землі в неймовірно гарній місцевості, де велетенські смереки і цілюще повітря.
Хтось новий, хто тепер розглядає цю лікарню і думає, що з нею робити — бачить голі цифри: 75 ліжок, 50 хворих, 1 лікар.
А за цими цифрами прекрасна лікарня, яка здатна забезпечити повний цикл лікування душевнохворих, належну реабілітацію з вільним виходом, арт-терапією, музикотерапією, трудотерапією, кінозалом і хоровим співом. Так було ще якихось 2 роки тому.
Завтра Вільшанську психлікарню можуть ліквідувати. Для цього потрібна більшість підписів.
Шановні народні обранці. Я розумію, у вас коаліція і купа важливих справ. Розумію, реформа, криза і нестача в казні.
Але ви колись помрете.
Що скажете Богу, коли Він перед вами поставить хворих, які вмирали від холоду і голоду по канавах, всіми забуті? І скаже — це Мої улюблені діти, чиї долі Я вам дав, щоб випробувати вашу совість.

t/

 

 

Залиште відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *