Не думаю. що надто потрібен коментар до прочитаного вами, шановні читачі, звернення. Але згідно закону, я повинен був отримати відповідь на Доповідну, написану на ім’я Василя Лазоришинця, заступника тодішнього помаранчевого Міністра МОЗ України Князевича В.М. Та і на це дружнє звернення до Василя Васильовича відповіді так і не було.

Мені здавалося, що земляк знайде можливість виправити становище, в якому опинилися хворі рідного краю, принаймні, урологічні. Я завжди надіявся, що своя сорочка ближче до тіла. Наївності я так і не позбудуся, не дивлячись на мій уже поважний вік. Обман Полянського, тобто міністерства, повинен був бути попередженням, що від цього, принаймні, керівництва медициною та країною добра не жди. Але я звик жити не догадками, а кінцевим результатом дій чи то доброчинців, чи то нечестивців. До президентських виборів залишалось більше року. Помаранчева влада уже показала своє «лице», та не у захваті я був і від Партії регіонів, яким довіряла велика частина виборців, якщо не більша. Задоволених Ющенком не було ні на Сході, ні на Заході. Зрадив цей «нарцис» і тих, котрі його впихнули в президентське крісло. І не маючи Ліцензії, я продовжував консультувати та лікувати хворих і як священик, і як лікар. Медичні та владні нечестивці ширили про мене всяку лиху славу, але хворі довіряли мені своє життя та здоров’я. Їхня довіра і була стимулом моєї роботи, а прикладом – святий архідиякон Стефан. З мого боку ризик був, адже якщо б, не приведи Боже, щось сталося, особливо при прокурорах Бенци та Петруні мене б засудили. Та я готовий був до всього, до побиття камінням владними нечестивцями, оскільки давав клятву Гіппократа. Якщо для багатьох лікарів це пусті слова, то я не міг її порушити.

Не надіявся я і на Партію регіонів та президента цієї партії, особливо, на регіоналів місцевих, об’єднаних з помаранчевими. І коли мені запропонували взяти участь в роботі громадського об’єднання «Європейський вибір» я не вагався, адже йшлося про підтримку на президентських виборах Юлії Тимошенко, від якої я теж не був у захваті і не тільки тому, що мої звернення до неї, як до прем’єр-міністра України у 2005 році, після звільнення мене Яциною з роботи, залишилися теж без відповіді. До цього часу маємо долю вибирати не кращого із кращих, а не гіршого із гірших. У  2010 році я отримав Ліцензію, яка дозволяла займатися лікарям ПМП «Санус» лікуванням різнопрофільних хворих.

2010 рік. Президентом Януковичом, до вибору якого я не мав відношення, як і до його попередників,  було проголошено боротьбу з корупцією, яку сам і очолив. Чим ця «боротьба» для Януковича закінчилася, нажаль, і для країни знає і відчуває кожен. Я знову повірив обіцянкам. Відіслав відповідне звернення до прем’єр-міністра України Азарова М.Я. Звернення направили у Міністерство МОЗ України виконуючому обов’язки директора Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Фещенку І.І., який у свою чергу відіслав його в управління охороною здоров`я області. В.о. начальник управління В.Д. Брич пообіцяв і мені, і Фещенку, що звернення розглядатиметься комісією (читайте оригінал).

ДОВІДКА

про виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України

від 14 жовтня 2013 року № 221-Адм „Про проведення перевірки інформації, викладеної у листі гр. Б.”

На виконання доручення Віце-прем’єр-міністра України К. Грищенка від 02 жовтня 2013 року № 38101/1/1-13 для перевірки інформації, викладеної в листі гр. Б., та відповідно до пункту 9 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, утворено комісію у складі:

Голова комісії:

Романюк Микола Михайлович головний лікар Комунального

лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» (за згодою)

Члени комісії:

Русин Василь Іванович – завідувач кафедри хірургічних хвороб ДВНЗ „Ужгородський національний університет” (за згодою);

Ковальчук Дмитро Іванович доцент кафедри післядипломної освіти ДВНЗ „Ужгородський національний університет” (за згодою);

Венгер Емілія Юріївна головний спеціаліст відділу організації лікувально-профілактичної роботи управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації (за згодою);

Роман Володимир Михайлович – головний лікар Хустської районної лікарні (за згодою);

Кравчук Лілія Сергіївна – начальник відділу кадрів Житомирської обласної лікарні (за згодою);

Хорош Володимир Ярославович – завідуючий урологічним відділенням КЗТОР „Тернопільська університетська лікарня” (за згодою);

Міліневський Віктор Анатолійович завідуючий урологічним відділенням Комунального закладу „Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради, головний позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації, кандидат медичних наук (за згодою);

Обуховська Лариса Іванівна – заступник головного лікаря з медичної частини Комунального закладу „Рівненська обласна клінічна лікарня” Рівненської обласної ради (за згодою).

Панасюк Сніжана Володимирівна – юрисконсульт Рівненського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики (за згодою).

Комісія у повному складі здійснила перевірку фактів, наведених у листі Біляка С.Т., протоієрея, голови „Ради захисту прав пацієнтів та медичних працівників”, заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук, директора Духовно-медичного центру, члена Національної спілки журналістів України, шеф-редактора газети „Карпатська Україна. Красне Поле”, голови єпархіального відділу „Церква і медицина”, настоятеля храмів Архідиякона Стефана та першого лікаря України Агапіта Печерського УПЦ.

У Закарпатській обласній клінічній лікарні імені Андрія Новака (далі ЗОКЛ ім. А. Новака) членам комісії безперешкодно було надано можливість ознайомитися з відповідними установчими, кадровими документами, що стосуються роботи урологічного відділення та його працівників.

Після ретельного ознайомлення з відповідними матеріалами, зустрічей із членами трудового колективу комісія констатує наступне:

З матеріалів, наданих відділом кадрів за період 2003 – 2013 років, не було виявлено порушень щодо послідовності присвоєння чергової та підтвердження «вищої кваліфікаційної категорії» Поповичу С.І.

Щодо претензії Біляка С. Т. до головного лікаря ЗОКЛ ім. А. Новака (у 2005 році Ужгородської обласної клінічної лікарні) Яцини Ю.Ю. стосовно звільнення з посади завідувача урологічного відділення з’ясовано, що це було зроблено за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на Біляка С.Т. трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. З ст. 40 КЗпП України (наказ від 11.03.2005. № 30-к „Про звільнення з посади”), що не відмінено судовими інстанціями.

Під час прийняття Біляка Степана Степановича на посаду лікаря-стажиста (лікаря-онколога-хірурга) на 0,5 ставки в урологічне відділення ЗОКЛ ім. А.Новака за сумісництвом з 09.08.2012, а відтак переведення на посаду лікаря-хірурга-онколога урологічного відділення на 0,5 ставки за сумісництвом з 08.01.2013, порушень не виявлено.

10.09.2013 головним лікарем закладу видано персональне попередження Біляка С.С., лікаря-хірурга-онколога урологічного відділення про наступне звільнення у зв’язку з прийняттям на цю посаду постійного працівника. У документі вказано, що після 2-місячного терміну з моменту одержання попередження Біляк С.С. підлягає звільненню згідно ст. 7 КЗпП України та п. 8 Положення „Про умови роботи за сумісництвом”, ст. 41-1 п. З КЗпП України, з дотриманням чинного законодавства України. Оскільки Біляк С.С. відмовився від підпису про ознайомлення з документом, 10.09.2013 складено акт про відмову від підпису персонального попередження в категоричній формі без обгрунтування відмови.

Ознайомившись із роботою урологічного відділення ЗОКЛ ім. А.Новака, Комісія констатує, що лікувальний процес у відділенні здійснюється відповідно до галузевих стандартів МОЗ України, успішно проводяться малоінвазивні й ендоурологічні хірургічні втручання, а також складні хірургічні втручання, які відповідають третинному рівню надання медичної допомоги, а діючий завідувач відділення Бучок Олександр Олександрович грамотно та професійно виконує функціональні обов’язки. Упередженого ставлення завідувача до ординаторів та інших співробітників відділення -немає. Налагоджується нормальний психологічний клімат у колективі відділення.

За фактично відпрацьованим часом у стаціонарі та поліклініці (за виробничою необхідністю) Біляк С.С. мав достатнє навантаження курації хворих згідно своєї спеціальності онкохірурга. Факту грубого неколегіального ставлення колишнього завідувача урологічного відділення Поповича С.І. до лікарів та медичного персоналу (побиття медсестри) не підтверджено.

На момент перевірки Попович С.І. звільнений з посади завідувача урологічним відділенням за власним бажанням і переведений на посаду лікаря-уролога.

Догана Біляку С.С. оголошена з причини одноосібного рішення про відмову в госпіталізації хворій Коналош Г.П. у ЗОКЛ ім. А.Новака, яка потребувала лікування на третинному рівні надання медичної допомоги.

На сьогодні первинна медична документація хворої Каналош Г.П., за постановою СВ Ужгородського МВ УМВС України у Закарпатській області від 15.07.2013 року вилучена та знаходиться на судово-медичній експертизі.

Комісія зустрілася з головою ради трудового колективу Левчаком Ю.А., який довів до відома, що головний лікар Яцина Ю.Ю. користується повагою в колективі, докладає зусиль до розвитку лікарні, а саме: створення належних умов роботи працівників закладу та покращення матеріально-технічної бази . Також Левчаком Ю.А. було надано копію відповіді прокуратури Закарпатської області № 01/7-1748-13 (1436) від 15.10.2013 року, про те що факти вчинення корупційних правопорушень, в тому числі кримінально-караних діянь при виконанні службових обов’язків Яциною Ю.Ю. не знайшли свого підтвердження, а факти, викладені в газеті «Карпатська Україна. Красне поле», шеф-редактором якої є Біляк С.Т., – спростовані.

При зустрічі з членами трудового колективу фактів незадоволення роботою керівника ЗОКЛ ім. А.Новака Яцини Ю.Ю. не виявлено.

При підготовці матеріалів на Яцину Юрія Юрійовича почесного звання „Заслужений лікар України” були дотримані процедурні норми.

Начальник управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА Р. І. Шніцер повідомив Біляка С.Т. про роботу комісії МОЗ України по розгляду його звернення. Голова комісії запросив автора листа на зустріч із комісією, що й відбулася 16.10.2013. Степан Томович повторив свої претензії, викладені в листі, а голова комісії запевнив його в об’єктивному розгляді звернення.

Висновок:

Факти та інформація, викладені у зверненні громадянина Біляка С.Т., не знайшли свого підтвердження.

Урологічна допомога в Закарпатській обласній клінічній лікарні імені Андрія Новака надається на належному фаховому рівні.

Головний лікар закладу відповідає вимогам керівника багатопрофільного лікувально-профілактичного закладу третинного рівня надання медичної допомоги.

Довідку про результати роботи Комісії подати до Міністерства охорони здоровя України 21 жовтня 2013 року.

17 жовтня 2013 року

 

Я відповіді на це звернення так і не отримав. Не знаю, чи отримав запобіжник корупції Фещенко?

У 2011 році увесь колектив лікарів урологічного відділення написав скаргу на ім’я начальника управління Шніцера, у якій дав крайнє негативну характеристику тодішньому завідувачу Поповичу і як лікарю, і як «людині». Запідозрити, що ця скарга була кимось організована, в тому числі і мною, не було підстав. Яцина оберігав Поповича від звільнення, яким грозив Шніцер, як рідного брата. Згодом, і Шніцер змінив «гнів» на милість. Попович продовжував працювати. Але кричущі факти лікування урологічних хворих «фахівцем» без урологічної підготовки примусили Поповича піти з посади завідувача у 2013 році. На його місце призначили уролога Бучка. На той час повинна була приїхати комісія організована МОЗ України, оскільки я звернувся до того ж прем’єр-міністра Азарова. За компанію Поповичу, було звільнено з посад ще декількох завідувачів. Таким чином Шніцер та Яцина вирішили продемонструвати комісії, що вони «виправили» становище, у якому опинилася обласна лікарня  по наданню медичної допомоги.

Не буду зупинятися на твердженні комісії, що до законності звільнення з роботи мене і не буду писати, що це хай буде на їх совісті. Але зазначу, що комісія на чолі з заступником начальника управління по економіці посилаючись на Постанову підписану керівниками юстиції, соціальної політики та праці, а також — фінансів, не рекомендувала підготовленого висококваліфікованого онкохірурга-уролога Біляка С.С. звільняти з роботи, а впорядкувати запис у трудовій книжці, оскільки, якщо робота в системі охорони здоров’я не перевищує 1,0 ст., то це не може бути 0,5 ст. по сумісництву. Про це комісія і не згадує. Не згадує про недоліки в роботі Поповича та захист його Яциною і колектив лікарів урологічного відділення на чолі із новим завідувачем Бучком. Виявляється, того про що писали в доповіді урологи про Поповича  – непрофесійність, грубе відношення до медперсоналу та хворих, побиття медичної сестри – не було. Не відмічено комісією, що Попович протягом 2 років оперував хвору Каналош 7 разів і госпіталізував її 17 разів. Жодного разу Попович не надав хворій належної оперативної допомоги, бо він не має кваліфікації необхідної для медичного закладу третинного рівня. Свідченням цьому і є хвора Каналош, яка потребувала, як комісія записала, лікування на третинному рівні надання медичної допомоги. Цю допомогу, яку хвора повинна була отримати ще при першій, принаймні, при другій госпіталізації, хвора отримала при 18-й госпіталізації, але у Духовно-медичному центрі. Хіба на догану заслуговує лікар, який їй допоміг? Хворій Каналош з діагнозом рецидивний рак сечового міхура з проростанням у піхву, передню черевну стінку з метастазами в лімфовузли, легені, Степан Степанович зробив операцію – цистектомію, резекцію піхви, екстирпацію матки та яєчників, видалення лімфовузлів. Нажаль, це була операція запізніла, паліативна, вимушена, бо хвора мала перманентні нестерпні болі, щохвилинні позиви до сечовиділення, постійно мокра. Другого дня після операції хвора сказала: «Степане Томовичу, я як на світ народилася». Можете уявити собі панове комісіанти, які муки переносила, бідолашна, до операції. Хочу зазначити для тих комісіантів, котрі будуть читати цю статтю, що обласна лікарня, урологічне відділення і тепер не є медичним закладом третинного рівня надання медичної допомоги, хоча там, у відділенні на 34 ліжка працює 6 лікарів Вищої категорії.  І це дуже легко доказуємо. Не буду писати, що звільнення Степана Степановича на совісті Яцини, Шніцера та членів комісії, бо переконаний, що совісті у них або замало, або немає зовсім. Голова комісії Романюк М.М. при зустрічі зі мною сказав: «Ви зможете оскаржити наші висновки» . Ні колектив урологічного відділення на чолі з Бучком, який радий, що опинився на місці Поповича, ні ті, що мене і сьогодні запитують, коли буде наведено лад в обласній лікарні не підтвердили ні те, про що писали, ні те про що говорять. А Бучок і тепер скаржиться на Поповича, що з ним неможливо працювати.

Один абзац комісія відвела зустрічі з головою ради трудового колективу Левчаком Ю.А. Не буду переписувати, тільки скажу, що ця рада, як висловився за такі ради теперішній начальник управління ОДА Василь Скрип, кишенькова, створена перед приїздом комісії для захисту Яцини, як і рада при Шніцеру. Не допомогла рада Шніцеру, не допоможе і Яцині, бо корупційна система уже не буде мати функції захисту. Владою в Україні, дасть Бог, буде не чиновник, а народ. Корупційна система нашвидкоруч, про це розповідав Шніцер і я про це писав, нагородила Яцину Почесним званням «Заслужений лікар України» під час підготовки матеріалів, як пише сама комісія. Заслужив у системі корупції таку ж нагороду і Левчак. Такі високі нагороди треба буде заслужити, а не купувати.

Степан Біляк.

Далі буде