Перша річниця «Lectio Divina»: Божа дитина робить перші сміливі кроки

            Рівно рік тому, коли планета стала занурюватися у першу хвилю пандемії коронавірусу, людство захлинулося від екзистенційного страху, невідомості і невпевненості у завтрашньому дні. Континент за континентом, країна за країною, область за областю почали стагнувати до позиції нуль, за якою тільки тиша, до якої багато хто виявився не готовим. На карантин зачиняються крамниці, установи, фабрики та підприємства, ба навіть – храми. Людина сходить з розуму від цієї зловісної тиші, яка нависла, у тому числі, і над закарпатським суспільством, адже звикла жити у гаморі та перманентному шумі. Дефіцит спілкування і стан нескінченної самотності спонукає ужгородських мирян шукати Бога, якого недосконала людська природа, зазвичай,  потребує тільки у вкрай важких ситуаціях.

На випробування тишею відразу має готову відповідь один ужгородський священик – протоієрей Мукачівської греко-католицької єпархії о.Роман Курах, який, порадившись з нині покійним єпископом Міланом Шашіком і отримавши від нього благословення, вирішує відреагувати на виклик часу одним перевіреним, але, на світський погляд,  – трохи дивним способом. Святий отець постановляє екзорцизмувати тишу, у яку занурив світ підступний вірус, …тишею через розважання над Словом Божим. Інструментом для цього стає античний метод Lectio Divina (Божественні Читання), який добре розвинули і регулярно практикували монахи-бенедиктинці. Зокрема вони стверджували, що задля відмінного внутрішнього самопочуття особи, миру на серці і душевного спокою необхідно постійно перебувати в Божому Слові, а скрутації, себто розмірковування над ним, слід проводити не рідше, ніж раз на 4 дні. Вирішено – зроблено. Ужгородський священик публікує оголошення про заснування онлайн-спільноти «Lectio Divina» у різних християнських групах і 5 квітня 2020 року християнський проєкт гостинно відчиняє віртуальні двері для своїх перших учасників.

Коли дитині виповнюється рік – вже можна підбивати певні підсумки нового життя, можна говорити про перші сміливі кроки та інші надбання. От і сьогодні хочеться зробити своєрідну ретроспективу і запитати в натхненника та модератора християнської формації «Lectio Divina», о. Романа Кураха та її учасників-старожилів про те, як їм живеться у цій божественній дійсності вже рік,  і які корективи вніс Господь у їх життя та серця через Своє святе Слово.

о.Роман Курах, протоієрей Мукачівської греко-католицької єпархії:

–  Так, сьогодні і  справді можна підвести своєрідну червону лінію після першого року діяльності спільноти. Коли я просив благословіння у Владики Мілана, а потім і в Єпископа Ніла, я не знав: як Бог це поведе. Це для мене завжди загадка. Однак я бачу, що за рік часу кількість учасників не тільки не зменшується, а й збільшується. Це для мене є добрим знаком, що ця справа є від Господа і Дух Святий надихає нас. Я помічаю, що ці скрутаціо допомагають і мені також внутрішньо мобілізуватися. Адже таким чином, серед братів і сестер і мені є легше бути у Слові Божому в тиші. Слово оживляє мене Духом Святим і робить внутрішню переміну ума і серця, бо воно направду є живе і діяльне, як казав Апостол Павло у посланні до Євреїв. Ці скрутації додають мені ревності до Євангелізації людей, до катехез, які я читаю, до моїх душпастирських та академічних проєктів. Я благословлю Господа за цю дійсність «Lectio Divina», бо це допомагає мені міцно стояти у Господі, як Марії, яка сиділа у стіп Ісуса і слухала Його Слово, яке наповнювало її радістю, як і мене.  Друга важлива річ, яка стосується народу Божого. Як мені колись зауважував один священик з Америки, коли я запитав його: скільки у нього, в парафії людей? Він відповів надзвичайно просто: «Не рахуй, а нагодуй». Це власне і про «Lectio Divina», бо тут сповнюється і моя місія як священика: я можу нагодувати людей, які мають голод. Нагодувати Словом Божим. І найважливіше, що я констатую, спілкуючись із учасниками проєкту, – як Слово змінює життя людей, очищує і лікує їхні серця, дає стимул жити і радіти та дарує велику надію життя вічного.

Марина Пайдич, бухгалтер, с. Дубриничі:

  • У моєму житті не було ще такої весни, – водночас тривожної і радісної -, як весна-2020. За мить зупинилася планета і настала тиша. Вона була такою гучною, що від неї дзвеніло у вухах. У голові був вихор думок: що далі, невже це – кінець? Господи, заступися, почуй мене! І відповідь не забарилася. Коротке повідомлення на вайбер у групу «Свята земля-2019» від о. Романа Кураха: «Брати і сестри у Христі, приєднуйтесь до слухання Слова Божого у тиші» змінило моє життя. Хоч тиша і лякала мене, але внутрішній голос сказав мені, щоб я не боялася, що Господь подбав про мене і що це саме те, що мені потрібно. Із цього дня, 7 квітня для мене почав відкриватися світ, який був закритий і недоступний для мене через мою необізнаність. Біблія – Книга над книгами – стала моїм щоденним життям. Нарешті збулося і мені почало відкриватися Святе Письмо за допомогою ангела, якого Бог поставив на моєму шляху. Так промайнув рік, який я називаю роком тиші.  Коли ми вдвох: я і Господь. Прийшла друга весна і я досвідчила безмежну любов до мене Господа через катехези, які маю щастя слухати, і які за співпадінням читає о. Роман.

Оксана Суран, вчитель, м. Ужгород:

  • Час нашого земного буття минає дуже швидко. Ми завжди поспішаємо і в пориві наших бажань забуваємо, що наша дорога – це Небесний Єрусалим. За рік перебування у спільноті «Lectio Divina» я пізнала Слово Боже, яке трансформує мене зсередини. Милостивий Господь кардинально змінив моє світосприйняття, Він дає сили впевнено крокувати моєю земною стежкою. Слухання Слова наповнює мене живою присутністю Бога, який безмежно любить кожного з нас. За цей час я збагнула, що серце існує для того, щоб пізнати Слово, аби воно засяяло у мені. З іншого боку я зрозумліа, що раніше тільки вірила, але не довіряла Богу моє життя. Тепер я твердо переконана, що Бог є любов, а Слово здатне зцілювати і повести Божими стежками.

Мирон і Марія Кобилинці, українські емігранти в Італії:

  • «Lectio Divina» для нас – це промінь сонця, який проник у наше життя, який торкнувся кожного з нас, це навернення від життя за законом до життя за благодаттю. Ще рік тому ми були людьми природної релігійності, що не мали духовного кореня. Ми дякуємо Богові, що послав у наше життя о. Романа Кураха – духівника, наставника, який нас збагачує у Бозі, дає нам ті перлини, які змінюють нас із середини. У світлі цього ми побачили, як ми колись жили: з усіма негативами, але вважаючи себе християнами.  Хоча насправді ми є тільки на дорозі до християнства. Наприклад, на початку карантину у нас був страшний неспокій на душі, ми непокоїлися за наше майбутнє. Зараз в наших серцях панує Божий мир, ми живемо спокійно і ні за який коронавірус не турбуємося. І складаємо велику подяку о.Роману за те, що увів нас у таємничий світ Слова, яке докорінно змінило наше буття.

Оксана Кузьмінська

На фото: учасники “Лекціо Дівіна” зі своїм наставником – о. Романом Курахом в Ужгородського Хрестовоздвиженському кафедральному соборі.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *