Випускник Перечинської школи-інтернату Євгеній Вдалимир поділився своїми роздумами з приводу бездушного рішення Закарпатської обласної ради – лідквідації його рідної школи.
Рівно тринадцять років потому, для мене прозвучав остайній дзвінок в ПЕРЕЧИНСЬКА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ.А сьогодні історичний остайній дзвінок для цієї школи. Ось і настав для неї цей день – день прощання з учнями, вихователями, поварами, нянями, педагогічним колективом, та всім персоналом, який став для дітей родиною. Попереду – незвідана даль. І нажаль ця школа вже більше ніколи не буде мати першого дзвоника…Позаду – поріг,який пройшло понад тисячі вихованців… протоптана стежина у шкільному дворі, це пам’ять про незабутні миті в моїй школі… незрадлива усмішка багатьох людей, дітей зі сльозою на щоці. Знайти себе, своє місце в житті, вирости й вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого? Саме цього начали нас в рідній для всіх домімці….Де б не були ви, куди б не закинула вас доля, але отой “солодкий, коханий дим” рідної школи завжди буде поряд з вами.Дякую всім вихователям,вчителям та персоналу, який підготував нас до дорослого життялюбимо Вас і глибоко стурбовані тим, що Перечинська школа-інтернат закривається
Шкода, що амбіції теперішньої влади куди більші ніж майбутнє дітей…чомусь довго мовчали за реорганізацію закладу, але все-таки вона відбудеться. Питання до влади : «Для чого ми Вас обирали?» – невже ви це зробили не думаючи навіть мізками. Школа мала 59-ти річчя історії. А зараз вона зачиниться і все…Доречі п.Сопко треба було звільняти, ще коли тільки до виконання обов’язків приступила. Стільки всього зробити з закладами а тимпаче інтернатними могла тільки вона…Готую велику статтю саме про ПЕРЕЧИНСЬКА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ, і прошу відгукнутись випускників для флеш-мобу в пам’ять про школу.
Comments: