На Закарпатті представники Московського Патріархату намагаються замінити історичні хрести на греко-католицькій церкві (фото)

На Закарпатті представники Московського Патріархату намагаються замінити історичні хрести на греко-католицькій церкві (фото)
Голова Закарпатської організації національної спілки художників України, Народний художник України Борис Кузьма, уроженець села Нове Давидково повідомляє про намагання представниками Московського Патріархату здійснити акт вандалізму на історичній греко-католицькій церкві села Нове Давидково:
Коли намагаються переписати історію – це завжди погано. Коли намагаються знищити те, що робили наші батьки та діди – ще гірше, бо це як спроба забрати в людей те, що для них найдорожче – історію родоводу, пам’ять поколінь, що передається через роки.
Сьогодні спостерігаємо черговий виток загострення у селі Нове Давидково на релігійному ґрунті. Конфлікт, що тягнеться роками, роздувається людьми, котрі б добре мали знати : “Богу – Боже, кесарю – кесареве”, про любов до ближнього та заповіді. В реальності все набагато цинічніше. Мало того, що нашу греко-католицьку громаду не допускають до богослужінь в храмі, котрий збудувала і утримувала наша громада, хоча є всі необхідні рішення суду. Щоб не провокувати загострення конфлікту в селі, ми поступилися, пам’ятаючи про християнську смиренність. Проте цей шлях виявився хибним, бо був сприйнятий нашими опонентами як їх перемога. І ось тепер ці люди хочуть під видом реставрації покрівлі, яка, до речі, у чудовому стані, змінити автентичні хрести на храмі. Чи є межа нахабства людей, котрі ще і вважають себе віруючими? Чи це черговий прояв фарисейства уже в сучасному світі? Невже відбирати чуже входить до чеснот православної конфесії московського патріархату? І таких питань можна б задавати безліч…
Жителі села сподіваються, що диявольські спокуси не зможуть подолати здорового глузду і, головне, Божої заповіді :” Не пожадай добра ближнього свого”. Якщо вони справді є істинними християнами.

Ініціатором спорудження існуючої церкви в селі Нове Давидкого був місцевий парох Йосип Папп. Усе доросле населення села (в селі тоді було 350 хат та 1800 жителів) зібралося 7 травня 1911 р. і під головуванням віце-архідекана Михайла Бачинського вирішило спорудити нову церкву. Почали будівництво 15 березня 1913 р. Фундамент посвятили на третій день Великодня — 29 квітня, а хрест на вежі встановили 12 жовтня того ж року. Розказують, що очолював спорудження і, можливо, виготовив проект талановитий архітектор з Підгорода Михайло Білак. Іконостас поставили 26 грудня 1917 р.

Образи до іконостаса і вівтаря намалював відомий художник Юлій Віраґ. Посвятив храм єпископ Антон Папп в 1923 р. Дзвіницю, каплицю і хрест посвятив єпископ Петро Ґебей 2 серпня 1926 р. 1935 р. завершено розпис інтер’єру.

З приходом радянської влади храм було незаконно передано православній церкви Московського патріархату, котрі відправляють богослужіння до цього часу. За часу незалежності члени греко-католицької громади неодноразово зверталися до суду, щодо повернення храму законним власникам. Суд виніс рішення про почергове служіння громад у храмі, проте за активного спротиву православної громади та місцевої влади, це рішення не було приведене у виконання.

Вже близько 10 років греко-католицька громада села змушена відправляти богослужіння в приміщенні колишньої шкільної їдальні, котре за свій кошт перебудували під каплицю. На цей час громада налічує близько 200 вірників.

/

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *