Categories Новини

Закарпатці на Львівському форумі видавців

форумЛьвівський форум видавців – чи не найбільш яскрава подія в усьому календарі культурного життя сучасної України. Цього разу він ювілейний – 20-ий. Форум живий – і це головне. Він не у найкращій формі, але він є. Традиція не переривається, а це зараз найголовніше.

Перший форум відбувся божевільного 1994-го: фінансова ситуація дещо стабілізувалася, але більшість промисловості лежало, чиновники приватизовували все наліво і направо – аж за вухами лящало, обласні книготорги клеїли ласти. Перші форуми нагадували пожежу у джунглях – купка вцілілих тварин тулиться до водойми.  Потім усе ставало рік від року помпезніше, аж до кризового 2009 (криза неплатежів почалася у нас ще восени 2008, але тодішній форум устиг відбутися за пару тижнів до того). Далі пішло на спад, але щораз усі сподіваються, що от-от криза перейде у депресію, а там почнеться і підйом. Наразі цього ще немає, але ентузіазм тисяч людей і залишкова інерція руху все ж роблять своє.

Уперше на відкритті виступав віце-прем’єр – К.Грищенко. Уперше отримано бодай символічну державну підтримку. Раніше фінансування здійснювалося з обласного і міського бюджетів, від окремих посольств і благодійних фондів, а також за рахунок вхідних квитків і організаційних внесків видавців. Цього року останній нібито становив 4000 грн.

Книготорговий компонент лишається доволі складним. У підготованому організаторами прес-релізі максимально дипломатично мовиться: “100 000 книжок привезуть учасники, з яких майже 10 000 – це нові видання” (ідеться не про примірники, а про назви). На око було видно, що по одному нуликові в обох числах зайві. Також навряд чи досяжна прогнозована цифра відвідувачів – 50 тисяч. У передкризові 2007 і 2008 вона сягнула навіть 54 тисяч, і тоді пополудні було не проштовхнутись. Зараз же ходити було досить вільно. З 2009 почався зрозумілий спад, і поки підстав для його припинення немає. Минулого року відвідувачів було 42 тисячі. Дай Бог, аби зараз не набагато менше. Відбувається форсована диференціація населення на багатих і злидарів. Середнього класу як такого немає. При цьому грошовита публіка зазвичай не читає, а читаюча – сидить без грошей. Тому дивно не те, що видається мало, а те, що взагалі щось видається. Наразі левову частку становлять вузівські і особливо шкільні підручники. Якщо вони перейдуть на електронну форму, видавнича продукція України скоротиться у багато разів.

220 видавництв розпродували рештки від попередніх років. Новинок було у кожного по дві-три. Тільки у кількох найкрутіших – більше. Це “Клуб сімейного дозвілля”, “Фоліо”, “Ярославів Вал”. А от видавництва, засновані у радянські часи, виглядали доволі скромно. Із закарпатських було тільки двоє – “Карпати” і “Патент”, а “Ліра” узяла тайм-аут.

Натомість презентаційна програма цього разу була дуже вдалою – практично без зривів. Поменшало традиційних понтів. Вижили тільки найсильніші, що знають ціну слову і часу. Одну з найбільш масових акцій провела газета “День”, яка видала бібліотечку “Підривна література” – 15 брошур найвидатніших українських публіцистів від Б.Грінченка до Л.Костенко.

Чергу з доброї сотні чоловік викликала автограф-сесія Марії Матіос, яка підписувала щойно видану повість “Черевички Божої матері”. Взагалі-то, це народна назва одного з видів карпатських орхідей. Але йдеться не так про флору, як фауну – гітлерівську і сталінську. Буковинське село 1940-1941 р. через долю однієї дівчинки. Архетипна українська тема зради. Якщо “Солодка Даруся” була такою собі загадкою-пружинкою, десь головоломкою для допитливого читача, то новий твір – це вже цілий блокбастер, де є все: широчезні панорами, крупні плани, діалоги, містика, зіткнення трьох цивілізацій (патріархальної і двох тоталітарних), гумор і трагізм, народна медицина і педагогіка, а також сюжет, який не відпускає до останньої сторінки. Коли в Україні по-справжньому відродиться кіно, повість неодмінно екранізують, і це буде наша відповідь на японську “Легенду про Нараяму”.

М.Дочинець пропагував свої останні романи “Криничар” і “Вічник”, В.Кузан – збірки “Хронічна втома” та “Пірсинг”, п.Мідянка –  збірку “Ільмовий листочок”. О.Гаврош презентував дві цьогорічні книжки – “Дідо-Всевідо” і “Розбійник Пиття у заклятому місті”. “Карпати” представили укладену О.Корсуном збірку документів «Закарпатські угорці і німці: інтернування та депортаційні процеси. 1944-1945 рр.», а також роман нового автора Мирослава  Бугіра “Доторкнутись до миті”.

Схоже, що 21-ий форум таки стане переломним – тенденції до одужання все-таки намітилися.

Сергій Федака

Закарпаття онлайн

 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *