Закарпатець Юрій Федака упродовж 14 днів помирав 68 разів

Закарпатець Юрій Федака упродовж 14 днів помирав 68 разів

Закарпатець Юрій Федака упродовж 14 днів помирав 68 разів

Цей унікальний випадок стався у 1996 році.

«Моє серце зупинилося на чотири хвилини. Я перенісся на якусь галявину, де все було зеленим та білим, а вгорі – блакитне небо. Квіти, схожі на нарциси, голуби. Відчував дивне полегшення. Але глянув угору – і все зникло. Відкрив очі й побачив над собою лікарів».

Так згадує свою першу смерть 54-річний Юрій Федака із села Кальник Мукачівського району на Закарпатті. 1996-го року впродовж 14 днів Юрій – тоді водій першого заступника начальника обласної міліції Володимира Свереняка – помирав 68 разів.

Зараз працює охоронцем у Мукачівському машинобудівному ліцеї № 8. У кімнаті чергового на тумбочці стоїть попільничка з кількома недопалками. На розмову йдемо до учительської.

Я ніколи не мав серйозних проблем зі здоров’ям, – розповідає Юрій Федака. – Але 22 березня 1996 року в мене стався інфаркт. Уперше я помер 2 квітня в Ужгородській міській лікарні. Коли відкачали, дізнався, що в мене народилася онука. Донька Світлана дуже перенервувала, коли я зліг, і пологи почалися на два тижні раніше. Тепер 2 квітня святкую не тільки день народження Яночки, а й свій, другий.

Два наступні тижні пан Юрій помирав щодня. Найчастіше ці напади з ним бували зранку. Він навчився розпізнавати симптоми смерті й устигав викликати реаніматологів.

Уперше я помер 2 квітня. Серце могло зупинитися двічі-тричі на день. З потилиці гарячий струмінь повільно піднімався вгору. Коли доходив до маківки – я чув оплеск і відключався, – згадує. – Наді мною чергували медики. Хвилина – і я знову на цьому світі. Найбільше помирав напередодні Великодня. Але тої галявини, що спочатку, вже не бачив.

Те, що ним відбувалося, Юрій Федака пов’язує з нервовою роботою.

Я був міліцейським водієм, – каже. – Дві доби провів у Виноградові. Там військовий убив свою коханку і майора міліції. Його ніяк не могли впіймати. Ще й досі не по собі, як чую цокіт автомобільних «поворотників». Перед очима відразу постають медичні монітори, які стукають майже так само.

Через три роки пан Юрій вийшов на пенсію, і з дружиною Надією переїхали з Ужгорода в батьківське село. Чотири роки тому пережив мікроінфаркт, але без серйозних наслідків. Лікарі заборонили йому виконувати заважку роботу.

Маємо пів-гектара землі, – розповідає. – Але обробляти її не можу. Як треба косити, зяті Володя та Віктор беруться. Дружині помагають доньки Наталка та Свєта. Тримаємо корівку, двох поросят, курей. Свєта з чоловіком з нами живуть – є поміч Наді.

Юрій Федака щодня приймає серцеві таблетки. Менше курить, ніж раніше. Каже, що на місяць витрачає на ліки 50-60 грн. Після перенесених смертей у нього погіршилася пам’ять. Зате поліпшився зір.

Іноді бачу знайомі обличчя, але не можу згадати імен, – каже. – А от читаю без окулярів. А як радію онукам! Їх у мене троє – 10-річна Янка, 5-річний Віктор і 2-річний Сашко.

Доньки та зяті забороняють батькові піднімати навіть відерце з водою.

1952, 2 жовтня – народився у селі Кальник Мукачівського району на Закарпатті

1974 – одружився з Надією, швачкою Ужгородської взуттєвої фабрики

1976 – народилася донька Наталка

1980 – з’явилася на світ донька Світлана; працює водієм в Закарпатському управлінні внутрішніх справ

1996, 2 квітня – уперше помер

1996, 16 квітня – помер 68-й раз

1999 – отримав звання «Ветеран міліції»

2006 – охоронець у Мукачівському машинобудівному ліцеї № 8

Сніжана РУСИН, Газета.UA

Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *