З вірою у прийдешню зорю України. Євген Ясінський відзначив своє 60-річчя в лавах ЗСУ

 

14 вересня 1963 р. в селі Оноківці Ужгородського району у сім’ї педагогів і музикантів Михайла Керецмана та Наталії Ясінської народився син Євген, якому так само судилося стати в майбутньому музикантом і педагогом, а також відомим громадським, культурним і політичним діячем.

Закінчив Ужгородську середню школу No 1 імені Т.Шевченка, Ужгородську дитячу музичну школу No 1 імені П.Чайковського, Ужгородське державне музичне училище імені Д.Задора, Львівську державну консерваторію імені М.Лисенка, здобув- ши спеціальність викладача по класу фортепіано, концертмейстера, соліста камерного ансамблю.
Упродовж понад 16 років (1989-2005) пов’язав своє професійне трудове життя з Ужгородською дитячою школою мистецтв: був викладачем та заступником директора з навчальної роботи (1989-1994), директором (1994-2005) школи.

Це був надзвичайно плідний та успішний період його діяльності. Організаторські здібності, творча натура, ініціативність та енергійність директора забезпечили не тільки зміцнення матеріальної бази, поліпшення умов праці, але й влили свіжий струмінь у творче життя колективу, сприяли поступу і вагомим здобуткам. Численні успішні презентації школи на міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах, фестивалях, художніх виставках, схвальні відгуки фахівців, батьків, дітей, широкої громадськості тощо — все це підносило авторитет навчального закладу та його директора, вивело школу у число кращих не тільки на Закарпатті, але й у всеукраїнському масштабі. Недаремно Євгена Михайловича було обрано головою ради директорів шкіл естетичного виховання Закарпатської області (2002-2005) та членом Всеукраїнської ради директорів мистецьких закладів, де він також здійснював плідну роботу, був ініціатором і впроваджувачем у життя багатьох цікавих ідей та проектів.

Слід згадати сьогодні діяльність створеного за його ініціативою дитячого зразкового фольклорного ансамблю «Дзвіночки Карпат» Ужгородської дитячої школи мистецтв, який під керівництвом Заслуженого працівника культури України Михайла Керецмана і викладачки школи Тетяни Ясінської, із популярного не тільки в середовищі музичного бомонду та інтелігенції загалом, але й серед простого люду, маленькою, неповторною солісткою Мікою-Марійкою Ясінською (донькою Євгена та Тетяни Ясінських), був окрасою численних культурницьких заходів, своєрідною візитівкою школи, Ужгорода, краю, виступав навіть на столичній сцені та в зарубіжних країнах. Не раз тішили своїми гарними виступами «Дзвіночки Карпат» і крайових просвітян на сцені Народного Дому товариства «Просвіта» в Ужгороді, селах Ужгородського та Перечинського районів, на заходах, що їх проводило крайове товариство «Просвіта» з нагоди визначних державних і національних свят, ювілеїв відомих людей краю тощо.

До його заслуг належить і створення класу бандури в Ужгородській дитячій школі мистецтв, організація фестивалів сучасної духовної музики, заснування благодійного фонду «Мистецтво», згодом — ініціювання створення естрадно-духового та симфонічного оркестрів обласної філармонії.

Після перемоги Помаранчевої революції, активним учасником якої був Євген Михайлович, 2005 р. його призначають начальником управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації. Цей вибір не був випадковим, а став визнанням його багаторічної самовідданої і плідної фахової праці на ниві культури з врахуванням його активної громадянської позиції, патріотичних ініціатив, державницького підходу.

Самовіддана праця Євгена Ясінського на новій посаді, його спроби реформування сфери культури, конкретне і фахове бачення шляхів її розвитку наткнулися на опір старих кадрів, старої системи, яка не сприймала нових віянь, не бажала змін. На жаль, керівництво області, яке прийшло до влади під гаслами і завдяки перемозі Помаранчевої революції, не підтримало ініціатив та добрих починів Євгена Михайловича, а залишилося, фактично, у руслі старої системи. Маски були зірвані, справжнє обличчя «нової» влади стало відкритим. Євгена Михайловича за те, що не вписувався у стару систему, було звільнено з посади начальника обласного управління культури. Більше року він був безробітним, потім деякий час працював викладачем Ужгородської дитячої школи мистецтв, а з 2007 року до початку російсько-української війни 2022 р. чесно і сумлінно працював на відповідальних посадах Державної міграційної служби України в Закарпатській області.

У 2005-2008 роках Євген Михайлович був слухачем Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Євген Ясінський належить до числа найактивніших громадсько-політичних і культурних діячів Закарпаття останнього двадцятип’ятиріччя. У 2000-2004 рр. був головою Ужгородської міської організації крайового товариства «Просвіта», з 2000 р. до нинішнього дня є членом ради крайової «Просвіти», у 2002-2004 рр. та з 2013 р. донині — заступником голови товариства. У кінці 1999 р. підтримав ініціативу «Просвіти» щодо створення чотириголосого мішаного хору a-capello, надавав приміщення у дитячій школі мистецтв для його роботи, запропонував для хору талановиту диригентку Маріанну Янчар й упродовж 16-ти наступних років сприяв його успішній діяльності та брав у ньому безпосередню активну участь.

У різний час був одним з очільників виборчих штабів блоків Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка, у 2001-2012 рр. — головою обласної організації політичної партії Українська платформа «Собор», реорганізованої у 2013 р. в Українську республіканську партію «Собор».

Ювіляр — учасник і співорганізатор численних просвітянських вечорів у Народному Домі «Просвіти» в Ужгороді, селах Ужгородського і Перечинського районів, мистецьких заходів, благодійник українських справ, патріот, державник, людина з чіткою громадянською позицією, незважаючи на невдачі і численні проблеми, в тому числі державного будівництва, він ніколи не втрачає надії на краще, вірив і вірить у прийдешню зорю України.

У минулому році, після вторгнення рашистсько-московської орди в Україну, Євген Ясінський став воїном Збройних Сил України, в лавах яких захищає рідну землю від рашистських окупантів. Це ще один, суттєвий, важливий, штрих до його біографії — як патріота і громадянина.

За свою самовіддану і плідну багаторічну працю на мистецькій, музичній, громадській і патріотичній ниві рідної землі здобув заслужену пошану і любов просвітян і всієї української громади Закарпаття.

Вітаючи Євгена Михайловича з ювілеєм, висловлюємо йому сердечну подяку за його ціложиттєву плідну працю в ім’я України, для добра українського народу і від всього товариства, української громади краю. шлемо йому і всій його чудовій родині наше щире просвітянське — Многая і благая літа!

Рада ГО «Закарпатське крайове культурно-освітнє товариств «Просвіта»

Залиште відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *