Закарпаття ще пам’ятає часи, коли воно було у складі Австро-Угорської імперії та Чехословацької республіки. До сьогодні тут у деяких регіонах збереглось чимало традицій, свят, мовних вкраплень, запозичених у чехів, угорців.
Так учора закарпатці шанували святого Мартина. Це свято символізує початок зими. Досить часто (але не цього року:) ) саме в цей день випадає перший сніг. Тому і кажуть, що святий Мартин приїзджає на білому коні. Також цей день є святом виноробів. Перше вино осіннього урожаю починають дегустувати саме під час мартиновських веселощів. Пробудження молодого вина супроводжується ласуванням традиційною печеною гускою з кнедликами та сегединським гуляшем. А ще чеські рогалики та цукровані калачики, спечені на вогні. Точнісінько такі ж, як ті що продаються на вулицях Праги. Улюблені смаколики дітлашні та й дорослих
День святого Мартина – це вітання урожаю, закінчення польових робіт, невтримних та хмільних веселощів та привід зібратись разом родичам і друзям, добряче поласувати та розважитись . Закінчується усе традиційною вечірньою ходою із запаленими лампіонами у руках. Ланцюжки веселих вогників казково мерехкотять у темряві та зачаровуючи рухаються вулицями міст.
Отож учора ранком виїхали з дому, маючи намір потрапити на вшановування святого Мартина у місті Берегово. Сталося так, що в останю мить плани довелось відкорегувати і ми звернули у напрямку Загонь.
Якихось дві з лишком години їзди на автівці і уже милувались цікавинками Будапешту.
Мене завжди тішить (цікаво виходить):
до столиці Угорщини відстань з Ужгорода 330 кілометрів проїзджаємо за 2.5- 3 години, а до Львову якихось 250 кілометрів, долаються за 3.5 години. Це якщо не гнати стрімголів. Парадокс українських доріг.
Печеною гускою, сегедиським гуляшем та молодим вином все-таки поласували на вул.Ваці. Виявляється угорці теж відзначали день святого Мартина. От лише фото гарних не зробили. Чи то засвяткувались, чи то закарпатці так звикли до поїздок в Угорщину, що це перетворилось на буденність.
Інна Конар