У неділю, 10 квітня в Ульмі відбулася чергова демонстрація проти війни, розв‘язаної росією в Україні. Цього разу сценарій був дещо незвичним, адже організатори відійшли від шаблонів. Відтак було менше мови і вербалізації, а більше демонстрації і дії.

Учасники акції утворили коло, посередині якого українки лягли зі зв‘язаними руками на землю, а їх одяг був забруднений червоною фарбою, символізуючи кров, яка пролилася на українській землі, а, передовсім, – у Бучі, Гостомелі, Ірпіні… Дійство відбувалося під звуки гучних сирен, які піднімалися до верхів’я найвищої церкви світу – Ульмівського Мюнстера. До слова, левову частку демонстранток складали жінки з дітьми, які втекли від війни в Україні і знайшли свій прихисток у Німеччині, в м. Ульм. Між тим, українки-біженки різко відрізняються від місцевих українських жінок, які також приймали участь в акції проти рашистського насилля в Україні: у їхніх очах більше немає вогню, вони виглядають абсолютно відстороненими, адже вони віч-на-віч зіштовхнулися із жахіттями війни і, так званого, «брата», який зі зброєю прийшов їх визволяти. Багато серед них російськомовних, які щиро дивуються і задають риторичне запитання: « Від кого ж він прийшов нас визволяти?»

За словами організаторів такі акції в Ульмі планують проводити регулярно, щоб наочно донести до німців той біль, спустошення і смерть, які переживає Україна з початку війни. А також – щоб не дозволити темі війни росії проти України зійти із перших шпальт німецьких ЗМІ.

Оксана Кузьмінська