В німецькому Ульмі відбувся фестиваль української субкультури

В німецькому Ульмі відбувся фестиваль української субкультури

Днями в німецькому місті над Дунаєм – Ульмі відбулася екстраординарна подія для німецького соціуму. В ультрамодному нічному клубі «Gleis 44» («Колія 44»), який справедливо заслужив собі славу культурно-мистецького центру в Ульмі два дні поспіль проходив фестиваль української субкультури. 

До слова, зазначений фестиваль організаторами планувався ще 2 роки тому, але коронавірус разом із локдауном внесли відповідні корективи у ці плани, пересунувши їх у часі. Слід відзначити, що початково фест задумувався як українсько-російський захід, але із повномасштабним вторгненням росії в Україну цей задум так само відкоригувався і прив‘язка до країни-загарбниці зникла автоматично. 

На 2 дні відомий ульмівський клуб  трансформувався на осередок української сучасної культури, викликавши чималий інтерес серед німців усіх вікових категорій. Тут все дихало ультрамодно, у ритмі українського мелосу, у стилі української постмодерної літератури. Олеся Яремчук, молода українська письменниця зі Львова, яка через війну змушена була виїхати до Німеччини, прочитала уривок із своєї книги «Наші Інші», наголосивши на неспростованій істині, що в Україні споконвіку жили пліч-о-пліч у мирі та гармонії понад 100 національностей та народностей, збагачуючи культури одні одних. До речі, останнє Олесине дітище – це дослідження про сучасну депортацію національних меншин нашої Вітчизни з тимчасово окупованих територій уже після початку повномасштабної російсько-української війни. 

Відтак німецько-українську публіку зачарували виступи солістки Ульмівського театру опери та балету, володарки колоратурного сопрано Марини Зубко, оперних співаків Сергія Іванчука та подружжя Михайла і Олени Гнатюків. Прикметно, що подружня пара опинилися в Ульмі, утікаючи від російської окупації із Нової Каховки, а Сергій Іванчук потрапив до міста над Дунаєм на лікування бойових поранень, які отримав як волонтер, евакуйовуючи на Харківському напрямку мирних мешканців. Родина Клімасів у складі батька та двох талановитих доньок полонили глядачів майстерним виконанням інструментальної музики. А українські діджеї разом зі своїми німецькими колегами запалили танцпол ультрасучасними ритмами а-ля Україна.

Із самого початку фестиваль планувався як благодійна акція, яка ставила за мету зібрати кошти для адресної підтримки українських проєктів. І цей задум напрочуд добре вдався, адже за 2 дні фесту вдалося виручити понад 5000 €, які паритетно підуть на потреби гуманітарної місії «Лікарі без кордонів» та співорганізаторам культурно-мистецької акції «Німецько-українському товариству» в м. Ульм.

 Між тим, співзасновник вищезгаданого благодійного фонду, українець, народжений у Німеччині, Нестор Аксюк разом із партнерами, серед яких відомий у німецьких колах адвокат та депутат міської ради Ульма Томас Кінлє, планує у майбутньому регулярно проводити культурно-просвітницькі заходи в українському ключі, а про діяльність та наміри товариства, очолюваного ним висловлюється так:

  • Я займаюся підтримкою і популяризацією української культури та мистецтва тут, у Німеччині. Це як частина гуманітарної допомоги моїй історичній Батьківщині, як мій внесок у боротьбу проти агресора і цієї нелюдської війни, проти геноциду української культури та мистецтва. Нашими акціями я хочу показати Німеччині, що ми, українці, – надійні, що ми та наші герої-воїни щодня боремося проти загарбників нашої землі, що ми маємо високу культуру і є частиною Європи і мусимо належати до Європейського Союзу. Разом з тим хочу всіма нашими культурними міроприємствами дати нашим українським переселенцям, яких тільки в Ульмі налічується вже понад 2000, надію, що ми переможемо і що маємо бути гордими з того, що є українцями. Наш благодійний фонд має на меті стати серйозним партнером для німецького уряду у світлі української тематики і, особливо, тоді, коли настане час для відбудови і відновлення України після закінчення війни.

А політик та адвокат Томас Кінлє, який є німцем, але серце якого б‘ється для України, адже його політичну та юридичну підтримку вимушеним переселенцям з України в м. Ульм важко переоцінити, підсумовує мету своєї проукраїнської діяльності наступним чином:

  • По-перше, я роблю те, що має робити кожна людина: підтримувати там, де потрібна підтримка. Імовірно, я можу хоч трохи вирівняти стан справ у тій сфері, де інші доволі мало надають підтримку. Окрім того, я сприймаю цю жахливу загарбницьку війну  як злочин проти людяності та порушення будь-якого відчуття справедливості, що додає мені мотивації боротися проти цього. Мушу додати, що за останні місяці я по-справжньому познайомився з українцями і я дуже вражений їх великою культурою, глибоким сприйняттям, потужним духом солідарності, що панує між ними. Я радію з того, що можу познайомитися ближче з українцями та їх культурою. Водночас, спільна робота з такими українцями, як Нестор Аксюк та інші, приносить мені задоволення і розвивається у найпродуктивнішому ключі. 

Оксана Кузьмінська


Telegram @trybuna - новини у смартфоні

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ


Telegram @trybuna - новини у смартфоні

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.