Вже вкотре писати про рак простати мене спонукає не тільки епідеміологія цього захворювання як у світі так і в нашій країні, але і те, що в нашій області даній патології не надають урологи та онкологи необхідної уваги. Дійсно, рак простати обнаглів та помолодів. Не залишилися на місці діагностика та лікування цієї патології, завдяки чому значно покращилося надання медичної допомоги хворим.
Зупинюся на проблемах раннього виявлення раку простати. У лікарнях та поліклініках відсутні профілактичні огляди чоловіків, які досягли 50-ти річного віку. Благо, що маємо тест по виявленню раку простати, в тому числі і на ранніх стадіях – визначення ПСА – простатичного специфічного антигену, який є свідченням наявності чи відсутності раку простати. Хочу відмітити, що кров із вени на аналіз потрібно брати не після пальцевого дослідження простати, а хоча б через тиждень після такого. Інакше, цей тест буде недостовірним. Може бути підвищеним і в тому разі, коли захворювання раку простати немає. Не слід проводити аналіз і після цистоскопії, біопсії та інших маніпуляцій на простаті. Нажаль, про це мабуть знають не всі урологи і допускаються помилок.
Важливим при раку простати є неагресивнй метод ультразвукового дослідження. З допомогою УЗД визначаємо розміри та об’єм простати, наявність залишкової сечі, кількість якої залежить від ступені обтурації пухлиною сечовидільного каналу. Чим більша пухлина, тим більша кількість залишкової сечі в сечовому міхурі, хоча це не завжди так. Залишкова сеча — її кількість, яка залишилася в сечовому міхурі після сечовиділення. При раку простати, як і при аденомі, недостатньо обстеження тільки нижніх сечових шляхів. Часто при наявності великої кількості залишкової сечі, або при здавленні пухлиною вічок сечоводів, наступає затруднення виділення сечі із сечоводів у сечовий міхур, що призводить до гідроуретеронефрозу, тобто, до розширення сечоводів та лоханок і чашечок нирок. Таким чином, проходить атрофія паренхіми(тканини) нирок і наступає хронічна ниркова недостатність. Це грізне ускладнення раку простати, яке може привести до трагічних наслідків. Нажаль, трапляються і такі випадки. Та більшості таким хворим вдається допомогти. 2 місяці тому, з аналогічним ускладненням поступив в нашу клініку пацієнт з хустщини, мій земляк, якому вдалося провести стентування нирок, тобто, покращити відведення сечі з нирок в сечовий міхур. Відведено також сечу і з сечового міхура. Призначено хворому відповідну гормонотерапію раку простати, правда, кінцево ще не вирішено питання оперативного лікування.
Не можу не звернути увагу і на біопсію простати, тобто пункційне взяття тканин із простати, які в патологоанатомічних лабораторіях, після відповідної обробки, піддаються гістологічному дослідженню. Дуже важливо при біопсії вибрати ділянки простати, підозрілі на наявність в них ракового росту. Інакше, при наявності раку простати, якщо взяти тканини з неушкоджених пухлиною ділянок, то висновок гістолога не підтвердить достовірність діагнозу раку простати. Відтак, хворий не отримає належного лікування, гормонального чи оперативного.
Важливим для застосування характеру лікування є визначення гістологом індексу Глісона, який вказує на ступінь раку, а також його агресивність. Але і цього недостатньо для вибору адекватного лікування. Необхідно провести МРТ, або хоча б комп’ютерне обстеження з контрастуванням. З його допомогою визначаємо більш достовірно розміри простати, проростання ракової пухлини, або його відсутність в тканини (стінку) сечового міхура, сім`яні міхурці та відношення її до капсули простати, тобто чи проростає в капсулу та чи виходить за її межі. Тут же визначаємо функціональні здібності нирок, їх анатомічні зміни.
Дуже важливим є визначення наявності метастазів чи їх відсутність в хребет, кістки миски, легені та головний мозок. Не буду зупинятися на методах таких досліджень. Дуже важливо їх проводити. Адже від результатів такого обстеження залежить тактика лікування. 10 днів тому до нас поступив хворий В., 70 років, з діагнозом рак простати ІІ ст., якому ми 2 місяці тому пропонували операцію – радикальну простатектомію. Та він не дав згоду, хоча його умовляли діти та внуки. Вживання гормональних препаратів на 2-му місяці привело до печінкових токсичних змін. У стані середньої важкості поступив у нашу лікарню. Після проведеної успішної дезінтоксикаційної та загальноукріплюючої терапії, згодився на операцію. Довелося провести повторно необхідні обстеження. Рак не проростав у стінку сечового міхура та капсулу. Лімфатичні вузли збільшені, метастазів в кістки не виявлено. 17.11. під ендотрахіальним наркозом проведено оперативне втручання – радикальна простатектомія. 24.11. видалено катетер, знято шви. Заживлення первинне. Сечовиділення самостійне. 28.11. виписаний в задовільному стані. Простату відсікають від сечового міхура та сечовидільного каналу – уретри і видаляють. Така операція потребує високої професійної майстерності. Проводять її високопрофесійні фахівці, обдаровані талантами Всевишнім. Не можу не повторитися, що професіонал – це не тільки високий професійний рівень, це Людина віруюча, в основі якої любов до Господа, ближнього, до своєї професії з характерною для християнина жертовністю, яка немає жадоби і нахилу до збагачення. Заробляти таким трудом, якого потребує така операція дуже важко. Майстерності вимагає не тільки видалення простати, але лімфатичних вузлів та накладання анастомозу між сечовим міхуром та уретрою. Враховуючи відповідальність, можливі ускладнення та специфіку виконання радикальних простатектомій, мало хто з лікарів захоче та наважиться таким чином заробляти. Навіть при уже звичних операціях, таких як аденомектомія, у «фахівців», про яких пишу, операції мають наслідки у вигляді таких ускладнень, які важко, а то і неможливо виправити.
У середу на консультацію прийшов хворий, якому 5 тижнів тому в обласній лікарні, хто там головний лікар не хочеться уже і писати, уролог Попович провів оперативне втручання – аденомектомію. Спочатку пробував, бувший завідувач урологією – друг Яцини, провести трансуретральну резекцію простати. Потім, перейшов на відкрите оперативне втручання. Як виявилось згодом Попович наробив так звані ложні ходи і не зміг провести цистоуретроскоп в сечовий міхур. Після видалення простати у хворого з`явилось нетримання сечі, тобто сеча постійно самовільно витікає з сечового міхура, а в подальшому — затримка сечі. Хворий весь цей уже 5-ти тижневий період має постійний катетер. Безумовно, що так не може бути все життя. Допомогти у таких випадках не легко, а іноді не підсилу і фахівцю високого рівня. Та надіюся, і хворий теж, що ми йому, поза Богом, допоможемо. Не буду писати, які гроші і на що, «попросив» у хворого Попович. Небезпека ще і в тому, що такий «фахівець», не будучи на стажуванні у відповідних клініках ні в Україні, ні за кордоном буде пробувати проводити радикальні простатектомії, як і пробував проводити оперативні втручання при гідронефрозах, кораловидних каміннях… І так і буде, бо контролю немає ні з боку обласного спеціаліста, ні завідувача відділенням, ні начмеда, ні головного лікаря, який і є винуватцем такого стану речей в обласній лікарні, а в деякій мірі і в області. Хабарництво та корупція і створює неконтрольовану ситуацію.
У обласній лікарні та і в області ніхто з урологів і не намагається виявляти рак простати в ранніх стадіях. Усі чекають на хворого на так званому робочому місці, сидячи без відповідних навантажень. Не пробують вони і при зверненні хворих на рак простати обстежити пацієнта і вияснити можливість проведення радикальної операції. Для чого виявляти, якщо ти таких операцій не робиш? Немає мотивації, як тепер кажуть, для раннього виявлення раку простати. За те є мотивація зробити хворому кастрацію та призначити гормонотерапію. В чому ця мотивація зрозуміло кожному.
Думаю, що кожному хто прочитає цю статтю, буде зрозуміло чому лікування раку простати в обласній лікарні та і в області залишається на рівні минулого століття. Та я впевнений, що теперішнє керівництво ОДА, обласної ради та медициною не потерпить такого відношення до хворих як керівників районами та медичними закладами, так і лікарями відповідних цих установ, адже вони всі мають Вищі категорії. За що?! За хабар!!!
Для наведення ладу у висвітленій проблемі додаткові кошти не потрібні. Потрібні відповідні фахівці, і вони є, але їх нищила корупційна система, очолювана відомими корупціонерами, знищення якої, завдання кожного з нас. Не треба надіятись, що хтось покладе цьому край.
Степан Біляк