Контрабанда в Україну пливе рікою. Митниця переможно звітує – на кордоні затримали та вилучили. Але далі тиша. Бо саме за таких умов конфісковані товари потрапляють до рук “своїх” людей. Куди ж зникає увесь цей конфіскований крам та чи потрапляє бодай дещиця з того до державного бюджету.
Український кордон – мов решето. Обсяги контрабанди навіть важко уявити. В деяких заявах фігурують суми в 6-7 мільярдів гривень. Вилучені на кордоні товари проходить довгий та заплутаний шлях. Це великий і прибутковий бізнес для тих, хто в темі і в системі.
Приходить контейнер, власник не звернувся, проходить 90 днів – він підлягає переміщенню на склад митниці. І отут основні схеми по розкраданню цього товару і закладені,
– розповідає екс-заступник начальника Одеської митниці Семен Кривонос.
Власних складів у митниці немає, тому кожного року вона проводить тендер та укладає угоди на зберігання майна. А от виграють такі конкурси далеко не випадкові фірми.
На сайті ДФС України ми знайшли перелік вилученого митницями майна, яке перебуває в реалізації. Там же вказані підприємства які це майно зберігають.
10 гривень – це вся сума, яку власники складів отримують за зберігання майна від митниці за цілий рік. Враховуючи те, що вартість оренди 1 квадратного метра складських приміщень варіюється від 25 до 60 гривень на місяць, то виходить, що ці фірми працюють собі у збиток.
Ще одна область, де процвітає контрабанда – Закарпатська. У регіоні, що межує із трьома країнами, а нелегальні товари конфісковуються щодня, офіційно з митниками працює одна-єдина фірма “Ізумруд”. Лише вона має право зберігати та реалізовувати вилучене майно.
Відповідно до юридичного реєстру засновником ТОВ “Ізумруд” є Микола Писарчук. Його донька – дружина сина скандальновідомого прокурора Івана Царя, дружина Галина Цар довгий час була мером Чопу. Зять Писарчука – Іван Цар (молодший), нині прокурор обласної прокуратури, а його дядько Богдан Яворський – займає посаду начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з митними правопорушеннями Закарпатської митниці ДФС.
Та, схоже, така монополія має добрячий зиск. Діяльністю фірми зацікавилась військова прокуратура і викрила справжню схему.
Та коли прокурор та його підслідний сидять у сусідніх кабінетах, а до того ще й мають родинні зв’язки, марно сподіватися, що вони відмовляться від спокуси поділитися між собою.
Більше про те, як “мутні” схеми дозволяють набивати кишені “сімейним підрядам”, та чому простому українцю не вдасться купити конфісковане майно – дивіться у розслідування журналістів ЦРУ.
Про Закарпаття з 12 хвилини.
Чому лиш за одну файту царів пишуть ? Та у Закарпатті від попереднього прокурора області був такий касир у Пшонки, Юрій Бенца, який своїх племінників родичів та усю свою злодійську братвю повлаштовув на усі керівні посади не лише а органи прокуратури, в правоохоронні структури, державні установи.наплодив як вош своїх гнид скрізь, одні племянника його прокурори вшиві брати Братюки, роками покривали злочини проти людей, брати Біловари перевертні! Усіх тих шмаркачів які винні старому збоченцю Бенцови за їх посади , які він вправно при всіх Генпрокурорах продавав за ешені Суми, усю ту немзу треба позвільняти, а старого Бенцу лишити звання почесного юриста України, який дискредитував в своїй особі честь чесних працівників прокуратури.
Ганьба царям, бенцам, пшонкам, янкам, шимонам, быловарам, гангурам, братюкам, цапам, журакывським, хилям іншій злочинній братів під назвою ОЗУ!