Проміжні вибори до Закарпатської обласної ради, що відбулися 3 березня, безперечно будуть певний час активно обговорюватись експертами, журналістами і ключовими політичними гравцями регіону. Кожна із зацікавлених сторін, в міру гостроти політичної необхідності та наявних медійних можливостей, пропагуватиме свою версію підсумків цих виборів. І це закономірно. Адже цінність політичних дивідендів – реальних чи надуманих, – ще ніхто не скасував.
Щоб там не казали про вторинність і “прохідний” характер довиборів, вони все ж мали неабияке значення. І, насамперед, у тактичному протиборстві двох ключових таборів закарпатського політикуму. Мова про регіоналів і балогівський ЄЦ. Ставкою у цьому протиборстві так чи інакше була більшість в обласній раді, за яку останні місяці триває кулуарна, але від того не менш напружена боротьба. Зрештою, закарпатські регіонали і не приховували свого бажання скористатись шансом аби переламати ситуацію на свою користь і взяти під контроль обласну раду. Натомість, завданням ЄЦ було як мінімум не втратити свої депутатські округи, спорожнілі після обрання нардепами Віктора та Павла Балог. А як максимум, за сприяння й під прикриттям різномастої опозиції (“Батьківщина”, “Фронт Змін”, “Свобода”, “УДАР”), “відкусити” один два мандати у регіоналів.
Що ж до самої опозиції, то її шанси на цих довиборах були мізерними. Бо на місцевому рівні загальнодержавні партійні бренди відходять на другий план, поступаючись наявності сильних особистостей, а також адміністративного, фінансового та медійного ресурсу. З усіма переліченими складовими у нинішньої закарпатської опозиції серйозні проблеми. І це об’єктивна реальність, яка штовхнула її представників у цинічні обійми В.Балоги – досвідченого інтригана і справжнього маестро політичної кон’юнктурщини.
Зрештою, розвиток подій навзаєм спонукав учорашнього міністра Уряду Азарова до загравання з опозиціонерами. Після парламентських виборів позиції Балоги-старшого у київських владних коридорах серйозно ослабли. І це не могло пройти без наслідків на місцевому рівні. Уже в листопаді 2012 року в прямому значенні слова посипалась депутатська фракція ЄЦ в обласній раді. ЇЇ ряди полишили одразу 4 депутати, які згодом заявили про створення окремого “міжфракційного об’єднання”. Загалом же з початку каденції облради команда ЄЦ “схудла” на 5 депутатів. Паралельно, залишаються без посад лояльні до Балоги керівники управлінь ОДА, а також окремі голови районних рад з числа “єдиноцентристів”. Дивний кульбіт по входу-виходу з фракції ПР Павла Балоги знайшов своє логічне пояснення, коли стало відомо, що правоохоронці накопали чимало фактів фальсифікацій на окрузі, а ВАСУ прийняв рішення про позбавлення його статусу нардепа. На додачу до цих бід, 18 лютого Балога втратив свій форпост на Мукачівщині – з посади голови РДА звільнили його ставленика І.Токара.
Таким чином, відступати стало нікуди. Програш на довиборах 3 березня 2013 року мав би фатальні наслідки для клану Балог і їх політичного проекту в регіоні. І дарма у центральних та місцевих медіа від душі глузували з Балоги, за те що послав на вибори свою дружину та сина. Самому Балозі було не до сміху. Бо на відміну від регіоналів, яких він публічно дошкуляв за коротку кадрову лаву запасних, у нього самого вона виявилась взагалі порожньою! Більше того, навіть за існуючих розкладів і наявного ресурсу, у Балоги не було гарантій перемогти навіть на двох “сімейних” округах . Сплутати карти могли ті ж опозиціонери, чиї кандидати потенційно відтягнули б чималий відсоток голосів. Тому Балога з учорашнього урядовця і президентського уболівальника, вмить перетворився у гнівного противника влади. І не лише у словесній риториці. Судячи з усього, лідер ЄЦ хитромудро виторгував у недосвідчених опозиціонерів їх реальне не втручання у вибори в Мукачеві та Іршавщині, в обмін на повну підтримку по інших округах. Яка ціна торгів з Балогою і чого вартими виявилися його послуги, – над цими питаннями, пролетівши на виборах, тепер мають вдосталь часу поміркувати закарпатські опозиціонери (в першу чергу “УДАР”). Балога ж своє завдання-мінімум нібито виконав. Але це тільки на перший погляд…
Про справжні наслідки цих виборів для клану Балог можна найкраще судити по Мукачеву. Саме тут їх політичний бастіон і неподільна вотчина. Починаючи з 1998 року (з невеликою перервою в 2004 році) вони повністю контролюють місцеву владу і більшість сфер життєдіяльності міста. В їхньому розпорядженні весь адмінресурс: ручна мерія і депутатська більшість міськради, підневільні лікарі, вчителі, комунальники. В Мукачеві дислокуються численні комерційні структури родини Балог, де працюють сотні мукачівців. Додайте сюди величезні фінансові можливості, якими навряд чи може похвалитися хоч хтось в Закарпатті, потужний медіа-ресурс (М-Студіо, “Старий Замок”, Інтернет-видання, радіостанції) і відпрацьовані роками маніпулятивні виборчі технології. Відтак не дивно, що ніхто не вірив навіть у теоретичну можливість кинути тут виклик всемогутності Балог. А тим більше скласти реальну конкуренцію їх висуванцю.
На самому старті виборчої кампанії балогівські ЗМІ з презирливою зверхністю відгукнулись про шанси представника регіоналів Івана Чубирки поборотись за депутатський мандат. З посиланням на неіснуюче соцопитування, намалювали йому рейтинг 1-3% “на рівні статистичної похибки”, не обійшовшись без бравади щодо переваги “фаворита перегонів” Андрія Балоги у 10-15 разів! А далі було примітивне обливання брудом та відверта брехня. Все зводилось до того, що конкурентів у клану і близько немає. Що ж стосується “фаворита”, то він особливо не напружувався. А.Балога провів показово-віртуальну компанію з гарними картинками і заздалегідь вдячними виборцями. Молодий хлопчина не соромлячись роздавав щедрі обіцянки, забуваючи при цьому, що підняті виборцями проблеми за 15 років могли давно вирішити будучи мерами його батько В.Балога, дядько В.Петьовка та їх вірнопіддані ставленики.
Як би там не було, але передвиборча компанія в Мукачеві на якомусь етапі стала нуднуватою. Явно не вистачало сенсацій і драйву. Проти самозваного “фаворита” опоненти брудних прийомів не застосовували, зате чітко фіксували і зупиняли всі спроби його представників підкуповувати виборців грошима і продуктовими наборами. Мабуть тому було наспіх вигадано карикатурну постановку з начебто спробою зняття А.Балоги через суд.
Без особливих ексцесів і скандалів пройшов у місті над Латорицею і день голосування. Страшилки балогівських ЗМІ про силові сценарії чи зрив виборів не справдилися. Довелось їм самотужки імітувати “провокації” нібито з підкупом ромів та спробою “побиття” одного зі спостерігачів, яким взагалі мало хто повірив. На тому все і скінчилось. По завершенню голосування, на публіку традиційно вийшли балогівські політологічні оракули на чолі з В.Пащенком. Рівно за хвилину до півночі з 3 на 4 березня один з обласних сайтів буквально процитував слова Пащенка: «я почну говорити про екзит-пол, який ми провели у всіх 5 округах. Конкретних цифр я, на цей момент, не назву. Але основні тенденції є наступні… Уже зараз, хоча і не оприлюднено офіційних результатів, можна сміливо говорити про 2 переможців: у Мукачеві – Андрій Балога (ЄЦ), а у Виноградівському районі — Артур Івашко (ПР), які «відірвалися» від своїх кандидатів дуже суттєво”! Зверніть увагу, що вустами Пащенка публіку уже готували до тріумфального результату А.Балоги з великим відривом. Втім, уже через годину стало ясно, що екзит-полів (як і вищезгаданих соцопитувань) або взагалі не проводили, або ціна їм ламаний гріш в базарний день.
Близько першої години ночі, за підсумками підрахунку на 10 з 14 виборчих дільниць, не було не те що “суттєвого відриву” А.Балоги, – він взагалі програвав І.Чубирку! Ось тоді і почалися чудеса. Підрахунок голосів на решті дільниць навмисно затягувався. Спостерігачі фіксували численні маніпуляції з голосами і протоколами. Як зізнався у Facebook по обіді 4 березня, ще не відійшовши від шоку, сам В.Балога – “ми зробили усе можливе і неможливе”! Що малося при цьому на увазі, і яким чином рятували ганебну “перемогу” Балоги-молодшого, можна тільки здогадуватися. Зрештою, обмовившись по Фрейду, завісу над цією таємницею привідкрив згаданий уже В.Пащенко. У тому ж опівнічному коментарі про екзит-поли і “суттєвий розрив”, він дослівно заявив таке: “зараз можна кинути 500 бюлетенів, і це може кардинально змінити ситуацію, на відміну від масштабних, наприклад, президентських виборів”. І якщо з розривом між кандидатами, як і в принципі і з переможцем, Пащенко серйозно прогадав, то з вкиданням бюлетенів, схоже, як у воду глядів!
Мова йде про легендарну мукачівську дільницю №1510 у ромському таборі, де за підсумками підрахунку виявилася найбільша кількість недійсних бюлетенів – 143 (майже третина від загальної кількості на всіх дільницях) і розрив між Чубирком і Балогою склав якраз ті самі 500 з гаком голосів на користь останнього! І це мало вирішальне значення для загальної долі виборів. Адже без цієї дільниці, за результатами підрахунку по решті 13 дільниць І.Чубирко переміг А Балогу з розривом у 234 голоси!!!
Закономірно, що відразу вибухнув скандал. Факт маніпуляції став більш ніж очевидний. Адже на жодній з дільниць розрив між опонентами на ту чи іншу користь не вийшов за рамки 260 голосів, а середній показник недійсних бюлетенів для 13 інших дільниць склав лише 24. Третина членів ДВК №1510, включаючи секретаря, заявила, що в очі не бачила підсумковий протокол і його не підписувала. На брутальність і цинізм маніпуляцій вказав і сам І.Чубирко, у якого в шулерський спосіб вкрали перемогу. “Однозначно заявляю, що вибори на так званій ромській дільниці – сфальсифіковані. Ще напередодні Нового року ромському населенню було роздано майже 2000 подарунків, взамін вимагалося лише одне – проголосувати на проміжних виборах до обласної ради за Андрія Балогу. Отож все почалося подарунками і завершилося роздачею грошей сім’єю Балог безпосередньо перед виборами. Ці факти відомі всім, більше того, є відповідні заяви в міліцію, порушено кримінальне провадження,” – заявив він.
Ясна річ, що Балога-старший, як і його син “переможець”, одразу вдалися до публічних виправдань. Але їх демагогія про “демократів і баблократів” та “високу громадську свідомість” мукачівських ромів виглядала відверто анекдотично. Для громадської думки Мукачева і Закарпаття, не кажучи про політичний бомонд, все стало зрозуміло без зайвих слів і пояснень. Як в’їдливо, зате влучно висловилось одне закарпатське Інтернет-видання, мукачівські цигани в особі А.Балоги обрали собі нового барона…
Яким чином надалі розвиватимуться події, спрогнозувати складно. Наскільки відомо, результатами підрахунку голосів на скандальній мукачівській дільниці зацікавились правоохоронці. Можливо спливуть якісь нові подробиці і справа отримає продовження в судах чи на перевиборах. Та щоб там не було, політичні підсумки проміжних виборів на мукачівському окрузі №5 навряд чи серйозно зміняться. А вони, як не крути, невтішні для клану Балог.
По-перше, зруйновано міф про всесильність і непереможність Балог, навіть у їх родинній вотчині – Мукачеві. Простий підприємець і депутат міськради І.Чубирко, не маючи величезних грошей, тотального медійного та адміністративного ресурсу сімейства Балог, зумів за два місяці активної кампанії де-факто виграти у них вибори і відібрати округ! І якщо до наступних місцевих виборів у Закарпатті з’являться ще декілька таких сміливців, то політично-бізнесовий проект Балог з потужної фракції в облраді в кращому випадку звузиться до меж сімейного кола. По-друге, серйозно підірвано ідеологічний фундамент Балог у вигляді їх нібито безумовної популярності в Мукачеві та, як наслідок, беззастережної легітимності монопольного правління містом. Простіше кажучи, тривале пафосне депутатство Балоги-батька з 50 і більше відсотками голосів підтримки, закінчилось фарсом Балоги-сина з намальованою перевагою у 200 з гаком голосів за рахунок однієї-єдиної ромської дільниці!
Насамкінець можна лише додати, що з давніх часів кожну перемогу, ціна й результати якої межували з поразкою, називали Пірровою. За всіма ж ознаками, виграш у Мукачеві для Балоги є навіть не перемогою, а Пірровою нічиєю, з усіма сумними, але цілком закономірними та невідворотними наслідками.
Юрій Бочкай