Ознайомився з матеріалом колишньої прессекретарки Володимира Зеленського Юлії Мендель про прихильність колишнього голови ОП Андрія Єрмака до магічних обрядів.
Написано досить «кострубато», особливо, відступи про звʼязок з духами якихось африканських королів (без прізвищ), але провідні ЗМІ та політичні діячі які є представниками сил зовнішнього управління в Україні дружно підхопили цю тему, яка добре вписалася не тільки в опозиційну нішу, а й в боротьбу груп впливу всередині Офісу Президента.
Щодо мертвої води з кладовищ і ляльок в скрині не знаю чи правда, але диму без вогню не буває.
Андрій Єрмак привертав увагу тим, що на його запʼясті були присутні різноманітні браслети, які очевидно мали носити характер оберегу. Цікаво, що такі самі цяцьки зʼявлялися і в його підопічних – керівників органів державної влади України, в тому числі і Закарпатської ОДА.
Нардеп М. Безугла у листопаді 2025 р. публічно позбулася браслету-оберегу Єрмака, повідомивши про це в соцмережах.
Закарпатські політики, особливо мукачівського розливу, також не гребували послугами ворожок. А самозваний премʼєр-міністр Підкарпатської Русі Петро Гецко (переховується у росії) на початку 2000-х років навіть створив був сайт з назвою «Божа кара», де посилаючись на досвід закарпатських босоркань (відьом) формував списки на прокляття, я також був фігурантом у рейтингу карпаторусинського неадеквата.
«Обы йюй рвали серце як рвут чучело папірьовоє каждый динь тисячі люди, Обы йюй топтали серце як топчут чучело папірьовоє каждый динь міліоны, и обы од каждого никаня на папірьовоє чучало її серця десяткув міліонув люди рваня и топтаня усилилося во сто крат! Роман Сарай “Вопак”, адвокат. Уся му файта до семого коліна.Усягды, у всьому, усьо – проклято!», – таким чином лідер русинських сепаратистів Гецко здійснював обряд з паперовою лялькою майбутнього голови Закарпатської облради Р.Сарая та десятками інших політичних та громадських діячів Закарпаття, які невгодили пропагандисту ідей створення на Закарпатті сепаратистського державного утворення.
Прокляття ніяк не вплинули на осіб на чию адресу були спрямовані, а самому П.Гецку довелося втікати від українських правоохоронців до своїх господарів із московії.
