Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: «Герої не вмирають!»
Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.
Сьогодні, 16 листопада, минає рік з дня загибелі в російсько-українській війні героя Івана Бажури, який заради незалежності нашої Батьківщини віддав найцінніше – власне життя.
Герой нашого часу – Іван Володимирович Бажура, учасник АТО, ветеран війни, старший солдат 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Народився 28.06.1991 в смт. Великий Березний. Свій військовий шлях він розпочав ще у 2009 році у складі 15-го батальйону 128-ї бригади. З 2014 по 2019 брав участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
За мужніми плечима Івана найгарячіші точки фронту російсько-української війни: Щастя, Луганський аеропорт, Дебальцеве, шахта «Бутівка», Піски, Водяне, Станиця Луганська та низка інших населених пунктів. Під час бойових завдань проявив себе як професійний, відважний, надійний та мужній воїн, за що неодноразово був нагороджений різного роду грамотами, подяками, відзнаками, нагрудними знаками.
Від початку повномасштабного вторгнення, як справжній патріот, він не міг залишитися осторонь, тому з перших днів став на захист України.
Служив знову у своїй рідній 128-й бригаді оператором-розвідником взводу протитанкових керованих ракет 2-го стрілецького батальйону.
Пройшовши все пекло війни, численні поранення та контузії, Іван не здавався, а впевнено крокував далі до омріяної перемоги.
Проте операція по звільненню Херсонського напрямку була для нього останньою. 16 листопада 2022 року в ході виконання бойового завдання, вірний присязі, захищаючи незалежність України, Іван Бажура отримав травми, несумісні з життям. Воїн до останнього героїчно та самовіддано виконував бойові завдання.
Іван був хоробрим, мужнім, надійним, вірним побратимом та другом. Він завжди міг поділитися багатим досвідом, підставити плече в скрутну хвилину, мав репутацію людини, на яку можна покластися в усьому.
У Івана залишилися мама, тато, сестра та найбільший скарб його життя – донечка Анастасія.
Честь, слава та вічна і світла пам’ять!
Тримай над нами небо і спочивай з миром, наш Іванку!