В час війни закарпатські угорці опинилися в надзвичайно скрутній ситуації, якої не було з часів утворення незалежної України в 1991 році.
Багато з них, користуючись тим, що мали громадянство Угорщини на початку повномасштабної агресії росії покинули рідні домівки і переїхали до Європи.
Політика діючого премʼєра Віктора Орбана, яка спрямована на загравання з режимом путіна формує в очах українців недружній образ Угорщини.
Ситуацію витягує тільки те, що в рядах української армії воюють українські угорці, які мужньо захищають свою батьківщину – Україну.
Проблемою є також, що угорська спільнота Закарпаття не має лідера здатного спілкуватися з нею віч-на-віч, а не режимі онлайн.
Голова Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС) д-р Василь Брензович, вже четвертий рік переховується від українських правоохоронців в Угорщині, через це не може ефективно впливати і керувати процесами в угорському середовищі України.
Перебування у Будапешті робить його повністю залежним від генеральної лінії партії ФІДЕС, позбавляючи можливості будь якого політичного маневру.
Він не в змозі генерувати ідеї і напрямки руху угорської спільноти через фізичну відсутність у епіцентрі подій.
Перебуваючи в Будапешті д-р Брензович нездатний навʼязувати Орбану альтернативну повістку і бачення яке відповідатиме інтересам як угорців так і українців Закарпаття.
Поява Василя Брензовича перед аудиторією активу ТУКЗ-КМКС у вигляді відеоконференцій не дає змоги реально відчути життєздатність його ідей.
Пан Василь вже став своєрідною легендою, опуком (татком) закарпатських угорців, який покинув їх у пошуках кращої долі, памʼятає про них, але неможе нічого зробити крім того, як надсилати гроші для їх підтримки.
Я вже не говорю про зміну демографічної ситуації в Закарпатті через прибуття сотень тисяч біженців зі сходу України, вимушених втікати від рашистів.
Яким чином може з ними налагодити комунікацію лідер угорської спільноти, який перебуває за кордоном. Повірте, ніяким.
В цьому контексті згадується мій університетський вчитель – професор Едуард Балагурі (Едо-Бачі), який ще в часи пізнього СРСР дуже переймався проблемами самоізоляції закарпатських угорців,. Він стверджував, що населення мадярських сіл «вироджуються» через шлюби всередині «законсервованої» спільноти і єдиним виходом для місцевих угорців вважав широку інтеграцію в українське суспільство та побудову угорсько-українських сімей. Що у сьогоднішній екстремальній ситуації порадив шановний професор я не знаю. Його вже немає з нами.
В угорському середовищі виросло ціле покоління молодих політиків, які діють відповідно до реалій сьогодення, підтримують належну комунікацію з керівництвом області та мають авторитет в угорській спільноті.
Не буду називати конкретні прізвища, з деякими я взагалі не знайомий.
Вважаю, що треба дати їм шанс.
Якщо питання повернення Василя Брензовича до України не змогла вирішити робоча група Сійярто – Єрмак, то можливо варто зробити повне перезавантаження проблеми.
Як варіант, Василь Брензович залишиться Почесним головою,
Розумію, шановні угорська спільното краю, що втручаюсь у ваші внутрішні справи, але іноді погляд ззовні може допомогти вирішити внутрішні проблеми.
З повагою, Павло Федака.