Останній із закарпатських могікан

гжегуц3 До 90-річчя від дня народження Д-ра Івана Жеґуца – ученого, просвітянина, громадсько-політичного і культурного діяча.
Доктор Іван Жеґуц належить до останніх могиканів – закарпатців української діаспори, доля яких ще у кінці 30-х років ХХ ст. закинула в чужі краї. Останні понад 60 років живе і працює в столиці Баварії – місті Мюнхені. Відомий він в українському світі як вчений, громадсько-політичний і культурний діяч та благодійник.
Народився 26 червня 1923 р. у гуцульському селі Берлебаш (з 1946 р. Костилівка) Рахівського округу. Народну школу закінчив у рідному селі.
По її закінченні вчився в Рахівській горожанській школі. У кінці 30-х років І. Жеґуц опинився у Празі, вчився в Українській гімназії у Модржанах під Прагою, директорами якої були: до 1940 р. – Григорій Омельченко, до квітня 1945 р. – професор Августин Штефан.
На час закінчення гімназії (1943 р.) йшла війна і він залишився у Празі. Згодом, з наближенням Червоної армії, він, як і тисячі українців, в тому числі закарпатців, які не забажали бути повернутими «на родіну», де їх чекала б сумна доля багатьох земляків, у 1945 р. переїхав до Аугсбурга. Через деякий час перебрався до Мюнхена. Доводилося працювати на різних роботах і водночас плавати у німецькомовному морі, знаходячи розраду серед земляків та єдинокровних братів-емігрантів з різних українських земель.
До 1960 р. був секретарем філософського факультету Українського вільного університету у Мюнхені, у 1956-1961 рр. навчався в Мюнхенському університеті, де студіював історію, філологію, географію і соціологію. У 1962 р. захистив наукову роботу і отримав ступінь доктора. Його докторська дисертація на тему: «Die Nationalpolitischen Bestrebungen dér Karpatio-Ruthenen, 1848-1914» («Національно-політичні устремління підкарпатських русинів, 1848-1914) вийшла 1965 р. у Вісбадені окремою книжкою.
Упродовж 1967-1970 рр. І Жеґуц був секретарем Української Національної Ради в екзилі, понад двадцять років працював науковим співробітником Політехнічного університету в Мюнхені і водночас викладачем історії в Українському вільному університеті. Проводив активну громадсько-культурну і політичну діяльність серед української діаспори, зокрема Німеччини, США, Канади та інших країн.
У червні 1992 р., уперше після понад 50-річної розлуки, приїхав у рідний край, відвідав своїх сестер і брата, земляків на Рахівщині, знайомився і спілкувався з відомими громадсько-політичними і культурними діячами.
1993 р. д-р Іван Жеґуц знову відвідав Закарпаття, взяв участь у Міжнародній науковій конференції з проблем карпатознавства, виступив з доповіддю, був активним у різних секціях наукового зібрання. Тоді ж, 3 вересня, разом з іншими відомими вченими, громадсько-політичними і культурними діячами української діаспори, такими як Марко Антонович і Олександр Баран з Канади, Михайло Шпонтак і Василь Маркусь з США, відвідав Народний дім «Просвіти» в Ужгороді, де зустрівся з провідниками крайового товариства «Просвіта» і йому, як і згаданим достойникам, за багатолітню подвижницьку працю на українській науковій, культурно-просвітницькій і громадсько-політичній ниві було вручено диплом Почесного члена «Просвіти».

гжегуц2
З багатогранної діяльності І. Жеґуца слід виділити збір  і написання ним етносоціологічної студії про села рідної Гуцульщини, до цієї роботи він залучив своїх земляків у Канаді, США, Австралії та інших країнах світу. У своїх нарисах він талановито і правдиво змалював життя, суспільні відносини і побут земляків, формування світогляду і національної свідомості дітей і підлітків, образи незабутніх сільських учителів 30-х рр. ХХ ст.
У другій половині 90-х років Іван Жеґуц плідно працював над записами гуцульських говірок, підготував і видав на цю тему три дуже цінні книжки: 1. Говірка с. Берлебаш (Костилівка) району Рахів у 30-х роках. Словник із додатками (Мюнхен, 1999); 2. Словник гуцульського говору в Закарпатті (у співавторстві з Юрієм Піпашем – Мюнхен, 2001); 3. Вибрані тексти з гуцульського говору в Закарпатті (Мюнхен, 2001). Сердечно дякуючи високодостойному ювілярові за його ціложиттєву самовіддану і плідну працю для добра рідного народу, усією українською громадою шлемо йому наше щире просвітянське «Многая літа!»
Павло ФЕДАКА,
голова крайового товариства «Просвіта»,
доктор історичних наук


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.