Останні археологічні розкопки Невицького замку виявили невідоме підвальне приміщення

Останні археологічні розкопки Невицького замку виявили невідоме підвальне приміщення

Для більшості туристів та поціновувачів подорожей Закарпаття асоціюється з кількома дуже гарними стереотипами – Карпатськими горами, зеленим туризмом, надзвичайно колоритною говіркою української мови, яку, до речі, розуміють тільки місцеві, та й то далеко не всі, дуже смачними автентичними стравами, смаколиками та алкогольними напоями (закарпатські вина, настоянки й паленка, – авт.), а також середньовічними замками-фортецями, що вже давно перетворилися на своєрідні туристичні магніти, пише “Карпатський об’єктив”.

Напевно, одним із найвідоміших серед них є Невицький, розташований поблизу села Кам’яниця на Ужгородщині. До речі, він є однією з найстаріших споруд Закарпаття і має міжнародне значення. Щодо самої будівлі, то слід зауважити, що вона унікальна в усій Україні за своєю еліптичною конструкцією й багато в чому нагадує замки далекої Ірландії. А різноманіття краси навколишньої природи ще більше посилює ефект від побаченої похмурої фортеці. Незважаючи на те, що більша частина споруди зруйнована вже понад чотири століття тому, до неї кожного року тягнуться тисячі туристів з України та багатьох країн Європи.

Проте, як відомо, навесні минулого року аварійний дах вежі-донжона Невицького замку впав під сильними поривами вітру, і його уламки просто розлетілися навколо замкових мурів. А вже в серпні 2020-го тут розпочалися реконструкція та консервація споруди завдяки грантовим коштам з державного бюджету, отриманим від Європейського Союзу.

Але перед самим початком цих робіт у центральній башті (донжоні), як передбачалося проєктом, були проведені археологічні дослідження. Вони здійснювалися під керівництвом Володимира Мойжеса, кандидата історичних наук, доцента Ужгородського національного університету, наукового співробітника ДП Науково-дослідного центру «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України.

До розкопок долучився й Олександр Дзембас, експерт і науковець, один із найкращих знавців Невицького замку, адже десятиліттями вивчає цю унікальну пам’ятку. Долучилися й інші представники УжНУ, зокрема фаховий археолог, доцент Ігор Прохненко, а також вихованці археологічного гуртка Закарпатського центру туризму під керівництвом того ж Олександра Дзембаса – нинішні студенти різних факультетів УжНУ.

Володимир Мойжес розповів: «У Невицькому замку будівельно-реставраційні роботи перебувають уже на завершальній стадії. Вони, як відомо, відбувалися в рамках грантового проєкту «Розвиток інфраструктури у сфері туризму і рекреації Закарпаття шляхом реставрації пам’ятки архітектури національного значення – Невицького замку (перша черга невідкладних робіт) ».

Основною ідеєю цього проєкту є використання потенціалу туристичної галузі Закарпатської області, а також проведення ярмарків та фестивалів, відродження ремесел, що сприятиме розвитку зеленого туризму, місцевої крафтової сільськогосподарської та лісівничої продукції тощо.

У рамках цієї ініціативи запланували відновлення південної башти, певні внутрішні роботи, зумовлені необхідністю укріплення стін замку, та реставрацію центральної башти. Попередньо було облаштовано територію, установлено смітники, лавиці та освітлення на пам’ятці.

До слова, востаннє реставрацію в Невицькому замку проводили вже понад півстоліття тому – у 1968–1970 роках.

Експерти також повідомили, що після руйнації споруди в 1644 році вона не перебудовувалась i не пристосовувалась під жодні інші цілі. Таким чином замок дійшов до нас практично в первинному вигляді цілісним архітектурним ансамблем XV – середини XVII ст. Цей факт та наявність багатющого археологічного матеріалу, який з часом допоможе не тільки відтворити інтер’єри, але й реконструювати замковий побут епохи середньовіччя, робить об’єкт непересічним та абсолютно унікальним.

Володимир Мойжес також повідомив, що під час робіт було виявлено невідоме підвальне приміщення завглибшки майже 4 метри загальною площею в 13 квадратних метрів. На його думку, воно колись використовувалось як склад.

«Помітно було, що тут містилися перекриття від дерев’яної конструкції – стелажів та сходів. Зазвичай у таких приміщеннях зберігали харчі. Зброю тут навряд чи тримали, адже вологість могла б їй серйозно зашкодити. Зрештою ми маємо ще одне приміщення, яке може бути функціональним. У перспективі його, імовірно, відкриють для огляду», – зауважив науковець.

Олександр Дзембас в одному зі своїх інтерв’ю для ЗМІ припустив, що з часом це підвальне приміщення, крім функції складу, могло використовуватись і як в’язниця, адже подібна практика існувала в тогочасній середньовічній Європі.

Керівник археологічних розкопок повідомив, що тут також виявили два наконечники від арбалетних стріл та зібрали сотні керамічних уламків. «Це фрагменти від горщиків XIV – першої половини XVII століть. Але найбільшу, домінуючу частину складає битий кахель. Він був потрощений ґрунтом і камінням під час засипки приміщення будівельним сміттям.

Ці кахлі без орнаменту й характеризуються формовкою з добре відмученого глиняного тіста з більшим або меншим додаванням піску, достатнім випалом, переважно до дзвінкого стану, кольором від охристого до світло- або темно-коричневого. Представлені вони трьома формами: видовженою конічною, миско- та цибулеподібною. Виходячи з численних аналогій на пам’ятках регіону, їх можна датувати кінцем XVI – першою половиною XVII століття.

Найімовірніше, усі вони походять від однієї печі, можливо, тієї, що знаходилася в центральній башті замку. Наразі триває процес їхньої реставрації. До речі, така значна кількість кахлів дозволяє провести реконструкцію цієї опалювальної споруди, установити, який вигляд вона могла мати.

Під час розкопок стратиграфічно встановлено, що засипка приміщення проводилася також у ХХ столітті. Цікаво, що жодних звітів про подібні роботи в Невицькому замку на сьогодні немає. За цими ж даними бачимо, що працювали там і пізніше. Зафіксовані досить свіжі нерівномірні перекопи орієнтовно 2000-х років, які залишили чорні археологи.

«Усі знайдені артефакти будуть передані на постійне зберігання в Закарпатський обласний краєзнавчий музей, і це дасть можливість доповнити колекцію експонатів ранньомодерного часу», – розповів Володимир Валерійович.

До речі, завдяки археологічним дослідженням, що стартували ще на початку 1990-x років під керівництвом Олександра Дзембаса й тривали з певними перервами майже 20 років, удалося визначити хронологічні та будівельні горизонти пам’ятки. Зокрема найбільш результативними були розкопки в центральному замковому дворику, які й дали можливість стверджувати, що десь на зламі ХV–ХVI століть Невицький замок набув сучасного вигляду.

«Саме в той час споруджується додаткова кам’яна замкова стіна. За зовнішнім ровом у середині XV століття було зведено палісад, де зосереджувалася господарська діяльність. Його межі добре простежуються на рельєфі місцевості. Вибіркове шурфування виявило, що на гребені невеличкого валу, який оточував палісад, було зведено дерев’яно-глинобитну стіну. Отже, як зрозуміло, пам’ятка – це не тільки самі стіни, але й прилегла до нього територія, яку обов’язково потрібно зберігати та досліджувати», – резюмував Володимир Мойжес.

Юрій КОПИНЕЦЬ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *