Прийнято ставити молодших пошуковців митецької слави в певну залежність від крайової школи, що дещо нівелює осібність індивідуального пошуку, позбавляє людину свого окремого гніздечка на творчому гніздуванні.
Тому не буду обплутувати О.Ньорбу чужими іменами і манерами — хай виплутується з солодкого митецького хаосу самотужки. Їй, утім, це вповні під силу. Побачив це за її мистецьким проектом “Пан Ритм”, представлений творчою студією “Спілка фотохудожників Закарпаття” у Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва в Ужгородському замку.
До експозиції ввійшли 25 малярських та п’ять світлинних робіт із наскрізною ідеєю пошуку ритмічної гармоніки рослинного світу.
Навчалася Оля, 2000 року народження, в Ужгородській школі мистецтв у вчителя Олександра Сидорука.
Відтак займається аквареллю, станковим живописом і художньою фотографією. Це вихлюпнулося в персональні виставки “Веселкова палітра” (Ужгород, 2019), “12 ілюзій” (Будапешт, а потім і Румунія в 2019 році), “Трансформація” (Бардіїв, Словаччина, 2020).
Основним об’єктом для творчого відтворення є дерева і вселенська сфера їх існування. Картини з деревами Олі Ньорби помітно переживають від роботи до роботи наслідки недремного пильного пошуку осібної форми колористики.
Є неспинна своєрідність в кожному з образків мисткині з окриленою весняною душею, повною леготу та сонячних перлин на всьому підміченому. В дечому проглядають зачатки узагальненої деталізації австрійського маестро Густава Клімта. А душі дерев без винятку всі тендітно вразливі та імпульсивно живі.
Загалом проектом уловити якийсь ритм (“Пан Ритм”) удалося. Ритм цей аж ніяк не одноманітний. Бачиться пошук. Видивляєшся в представленому в основному тріади робіт, об’єднані єдиною хвилею авторського почуття.
Виступили з щирим прийняттям побаченого на відкритті Василь Боднар, Євген Скритник, Кристина Костевці, митець Василь Бочковський.
Василь ЗУБАЧ.