Шановна редакція газети “Трибуна”!

Звертаюсь через Вашу газету до пана Сергія Федаки.

Пробачте, пане Сергію, що вриваюсь у Ваш життєвий простір. Заставляє мене це зробити моя безвихідь.

Просто боляче споглядати наше неподобство. Ми так уже схиляємося перед чужим, що скоро зламаємо собі хребет.

Мова про честь і пам’ять. В Ужгороді на найкращій міській площі стоїть чужинець, який один раз побував в Ужгороді проїздом до своєї коханки і то спромігся оплювати наше місто.

Чому на найкращій площі Ужгорода не стоїть пам’ятник нашого Будителя, нашого Просвітителя Олександра Духновича? Його поставили у закуцію, на другорядне місто.

Знаю, це справа рішення чиновників міста, у яких лише 5% патріотизму, а багато з них угрофіли і тому так сталося.

Думаю, та і вся національно свідома інтелігенція нашого краю теж вважає, що таке становище є неподобством і його треба виправляти, щоб наша молодь росла і виховувалась національно свідомою, патріотичною, яким був Олександр Духнович.

Вважаю, що: своє – святе! Чуже шанувати, але своє – любити!

З повагою Марія Лугова

Від ред.: збережено стилістику та орфографію оригіналу.