Як це вам не дивно, шановні читачі, але саме він «прискакав» у владну оселю міста над Латорицею, що стала свого часу колискою Помаранчевої революції, а зараз прикро вражає Україну взірцями розгнузданої корупції. На останню, видно, годі накинути якусь заспокійливу вуздечку. Вседозволеність стала нормою життя для тих, кого посадили у владні крісла, але ще не посадили. Ми вже неодноразово писали про спроби поставити, без ухвали широкої громадськості, пам’ятник Святому Мартину в Мукачеві. На жаль, ситуація не змінилася. Газета «Мукачево» від 21 листопада ц.р. помістила публіцистичні роздуми Віктора Дворниченка, де сказано про «презентацію» на другому поверсі міської Ратуші гіпсового ескізу пам’ятника Св. Мартину, автором якого є ужгородський скульптор Михайло Колодко. Ніхто, за великим рахунком, не проти нього особисто, але, як зазначає автор: «Ми виступали і виступаємо за повну відкритість питання, за громадську участь у його реалізації. Врешті-решт обов’язковий творчий конкурс на кращий проект пам’ятника, у якому могли б узяти участь усі бажаючі. Місто вже має досвід, як це робити. Але в міській владі, з усього видно, такої мети не виникає. Це засвідчує і так звана «презентація», участь у якій взяли кілька керівних працівників міської влади і кілька представників місцевих ЗМІ. І – жодного професіонала від монументального мистецтва, жодного представника жодної громадської організації»
«У мерії, – резонно ставить питання руба В.Дворниченко, – кажуть, що на творчий конкурс і сам пам’ятник у міській казні немає грошей. Але в чому взагалі проблема? Якщо у тих хлопців, що збираються дарувати місту кінну статую зі святим на хребті, такі сильні і такі щирі патріотичні поривання, нехай ті кошти вкладуть у творчий конкурс і дадуть можливість мукачівцям самим вибрати подарунок собі до смаку. Ми скажемо за це нашим благодійникам сердечне спасибі. А поки що просто образливо почуватися безправними квартирантами у власному будинку»
Наразі знавці говорять, що не годиться пропонований ескіз до встановлення у шанованому місті. Вельми схожий він не на монумент святому, а на тривіальну штамповку олив’яного солдатика з дитячих ігор, а низ його – «передраний» із одного пам’ятника, що встановлений у сусідній Угорщині. Не дивно, втім, що цей ширпотреб «з’їла» художня рада мерії: її ж бо складають лише аматори живопису та адміністративний персонал. Та, на жаль, про якусь колегіальність у владній колисці апельсинової революції взагалі не йдеться. Газета «Старий замок» за 15 листопада 2013 року своїм заголовком просто обрубала всі можливі претензії місцевих демократів і патріотів України – «Пам’ятник замовив міськвиконком». Отже, ні про які конкурси і ради взагалі не йшлося, починаючи з витоку цієї корупційної авантюри! Значить, уже було біля зародку цього зловживання відповідне рішення міської влади, невідоме широкій громадськості. Меценат вирішив встановити десь перед «Трактиром» коняку з угодним йому святим, «Таємна вечеря» з уклінних владних пішаків ухвалила його рішення, і поклала на всіх «болт», а собі щось, можливо, і в кишеню. Хоча про це історія наразі мовчить. Всьому свій час! Але ж мер З. Лендєл свого часу публічно гарантував проведення конкурсу?! Попри це, проводиться горе-презентація ескізу, на якій присутні два заступники мера Олександр Галай і Михайло Лабош. Але чомусь не запрошені громадські організації – просвітяни, представники досить популярного Товариства імені Духновича, Почесних громадян міста, Старійшин міста, Жінок України тощо. Вони б, може, відразу б відзначили, що в ескізі не виражена тема, відсутня динаміка, немає грамотної пластики, а підставка під скульптуру взагалі є третім повтором автора. До того ж ще не визначене до кінця місце під пам’ятник. Таке дилетантство просто недопустиме. Адже професійний підхід полягає в тому, що спочатку має бути відоме місце, а тільки після цього скульптор та архітектор визначають розміри і просторове розміщення скульптури.
Зрештою, чому мукачівці та гості чарівного поселення над Латорицею мають наперед кланятися якомусь доморощеному меценату за те тільки, що він витягає зі своєї кишені гроші, як партизан гранату для німців? Хіба має значення, за які кошти в місті буде зроблене ПАСКУДСТВО за підтримки мерії?.. Не забуваймо, що скульптура робиться на віки!
До речі, за скульптури, які зроблені до цього часу, Мукачеву не доводиться червоніти. Пам’ятник Сажотрусу ввійшов у десятку ліпших на Україні. Інші скульптури, зроблені до цього часу, можливо відіграли важливу роль у тому, що місто над Латорицею входить до трійки кращих міст України.
Мукачівці! І на цей раз не дайте зганьбити себе! Якщо ви не байдужі до долі рідного міста, то не будьте пасивними і у вирішенні цього питання. Заставте владу працювати на ВАС, а не на себе і на свої темні амбіції! Ви того варті!
Василь ЗУБАЧ для газети “Трибуна”
Фото Іван Лендьєл