Іван Юрійович Чундак із с.Оріховиця, що на Ужгородщині, вже котрий рік поспіль оббиває пороги владних кабінетів і правоохоронних структур, намагаючись добитися справедливості. Річ у тім, що його сусід, Іван Селехман, відгороджуючи територію свого обійстя, поставив паркан практично впритул до будинку п.Чундака, що поволі його руйнує: вода, котра стікала рівчаком по колишній території спільного користування, себто на межі, через відсутність цієї самої межі тепер підмиває мур будинку і затоплює подвір’я, особливо у весняно-осінній період.

Аби домогтися справедливості, родина Чудаків ще 2009 року замовила топографо-геодезичні роботи у приватного підприємця П.П.Вайди по виготовленню кадастрової справи та встановленню зовнішніх меж та площ землекористування земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Із позовної заяви про скасування кадастрової справи, скерованої до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, де І.Ю.Чундак виступає як позивач: «Перед початком робіт було проведено встановлення меж земельної ділянки. Такі ж самі дії повинні були проводитися на земельній ділянці мого сусіда Селехмана І.П., але враховуючи той факт, що він не пустив землевпорядників на територію своєї земельної ділянки (що можуть підтвердити мої сусіди Барна І.І. та Мигальницький Ю.І.), комплекс топографо-геодезичних робіт приватним підприємцем Вайдою П.П., по виготовленню кадастрової справи по встановленню зовнішніх меж та площ земельної ділянки та споруд, які знаходяться на ній… Але надалі події розгорнулися таким чином, що нова кадастрова справа порушує мої права щодо користування належної мені земельної ділянки, добросусідські відносини, оскільки межі, встановлені кадастровою справою не відповідають дійсності і заважають мені утримувати мою межу в належному стані».

Себто сталося так, що навіть замовлення кадастрової справи не покращило становище Івана Чудака, але навіть навпаки – оскільки її було виготовлено із порушеннями, ситуацію це тільки погіршило. Тож у Івана Юрійовича почався стандартний для кожного, хто зіштовхнувся із бюрократичною чиновницькою машиною «кругообіг» ходіння по муках. Всього й не перерахуєш: архів, у котрому дивним чином зникли всі документи про будинок пана Чудака, де дивлячись на те, що в ньому жили не тільки батьки, але й діди його дружини (причому архіваріус просто порадив знайти гарного адвоката, не коментуючи при цьому таку свою дивну поведінку; сільський голова, який так і не прибув за адресою Івана Чудака, аби на власні очі переконатися у його правоті; комісія Оноківської сільської ради по обстеженню земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, яка взагалі винесла вердикт, протилежний тому, на який сподівався ображений І.Чундак, а далі порекомендувала останньому вирішити проблеми в добросусідських відносинах. А ще – численні звернення у міськрайонний суд, прокуратуру, райдержадміністрацію, звідки отримував просто численні відписки.

Власне, головне в цій історії, котра вже стала звичайним явищем у нашому безправному суспільстві, навіть не те, що вкотре порушуються права людини — якраз до цього давно всі звикли. Просто біда в тому, що звичайного сільського чоловіка, трудівника від землі, якому вже незабаром майже 80 років, безжалісно ганяють інстанціями. На свою крихітну пенсію він наймає безсовісних адвокатів, котрі, користуючись елементарною юридичною безграмотністю дідика, беруть гроші і вкотре нічого не допомагають.

…Іван Юрійович плаче в штабі кандидата у народні депутати України Сергія Ратушняка. Дивимося на нього і вкотре замислюємося над тим, що грандіозні проекти, зміни в законодавстві, здатні допомогти цілій нації – ніщо в порівнянні із бідою однієї конкретної людини. Бо ж своя біда, як кажуть, завжди ближче до тіла. Сергій Миколайович пообіцяв розібратися – і чи не вперше за останні кілька років в очах немолодого вже чоловіка спалахує вогник надії – бо ж цього разу він отримав не чергові відписку чи обіцянку брехливого адвоката – йому пообіцяв допомогти СЕРГІЙ РАТУШНЯК. Значить, буде зроблено.

Начувайтеся, нечесні сусіди і байдужі чиновники!

Ляля Антонова