Як у Виноградові зникають «зелені зони» і чому місто не має об’їздної дороги (ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ)

Як у Виноградові зникають «зелені зони» і чому місто не має об’їздної дороги (ВІДЕО, ДОКУМЕНТИ)

Поки міськрада погоджує передачу в приватну власність «зелених зон» і не бачить самобуд, місто потерпає від багатотонних вантажівок через відсутність об’їздної дороги.

Генплан Виноградова – основний містобудівний документ, що показує як в перспективі мало б розвиватись місто. Згідно останньої версії документу, який прийняли у 2018 році, життя містян мало би бути дотатньо комфортним: тут багато «зелених зон», є об’їздна дорога і, взагалі, достатньо місця для всіх.

Проте реальність далека від ідеального малюнку: зелені насадження стають приватною власністю або забудовуються; центр міста потерпає від багатотонних вантажівок, які прямують до україно-румунського кордону; а багато виноградівців роками очікують на ділянку під забудову, через непрозорий процес відведення землі.

В той же час чиновники міської ради у згаданих фактах порушень не бачать. Причиною такого недбалого ставлення до комунального майна та ігнорування закону, може бути причетність до згаданих зловживань депутатів різних рівнів та їхня впевненість в тому, що прокуратура також не зверне на них увагу.

.

 

Що не так із зеленими насадженнями у Виноградові?

Згідно ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», у таких містах як Виноградів, не менше 40 % площі мали б займати озеленені території різного призначення. Тут і загальнодоступні парки, і обмежені в доступі території шкіл чи райлікарні, і приватний сектор.

Той же документ визначає, що для Виноградова озеленених територій загального користування має бути не менше 10-ти кв.м. на одну людину. Виходячи з площі міста в 5 078 га або 50 780 000 кв.м. та населення в 25 395 осіб, у Виноградові мало б бути 25,4 га зелених насаджень загального користування. Тобто, доступних для всіх.

На Генплані їх достатньо. Проте по факту, наприклад озера в середмісті, де згідно документу зелені насадження загального користування – вже приватна власність для ведення особистого селянського господарства.

Приватні озера

Такими є частина частково заболочених озер в районах вулиць Тургенєва, Островського та Комунальна.

Одне з них, найбільше, у власності матері нардепа Владіслава Поляка – Ірини Поляк. Згідно цільового призначення ділянки, на водоймі вирощують якусь сільськогосподарську продукцію.

Така сама історія і з ділянкою його помічниці Тетяни Сугай. Діюча депутат міської ради і кандидатка в раду ОТГ на майбутніх виборах, отримала частину озера для вирощування сільськогосподарської продукції у серпні 2020 року.

Загалом, серед тринадцяти малих озер в районі згаданих вулиць, приватними є шість.

Заступник Виноградівського міського голови Сергій Грабар, котрий в міськраді курує земельні питання, не вбачає невідповідностей між Генпланом міста і кадастровою картою:

 – Сергій Аркадійович, як може «зелена зона» загального користування бути приватною?

– На тій території, відповідно до Генерального плану, в перспективі буде зона відпочинку.

– Коли?

– Ну, відповідно до Генерального плану, коли інвестор приватний буде мати кошти. Тому надання земельної ділянки у приватну власність не суперечить Генеральнопу плану.

– Одна зі згаданих земельних ділянок, коли затверджували Генеральний план, вже перебувала у приватній власності. Чому її теж позначили як «зелену зону» загального користування?

– На переспективу, що та земельна ділянка колись буде землею загального користуванн: парк, сквер, зона відпочинку чи рекреації.

– А доступ до такої «зеленої зони» загального користування буде доступний для усіх?

– Розумієте, ситуація така, що якщо підприємець вкладе туди свої кошти, що він має право отримати певну компенсацію. Але у Виноградові достатньо місць, куди є вільний доступ у будь-яку годину дня і ночі.

При згадці чиновника про достатню кількість місць для відпочинку, згадується понад піврічний інцидент Виноградівської міської ради з підприємцем Юрієм Довбаком. Підприємець орендує земельну ділянку на території колишнього кар’єру, яку перетворив на комерційну зону відпочинку зі штучною водоймою. На Генплані ця територія значиться як територія рекреаційних установ. Міськрада, погрожуючи розірванням договору, вимагала у Юрія Довбака забезпечити вільний та безперешкодний доступ до водойми.

Підприємець виконав вимогу і забезпечив безперешкодний вільний доступ до зони відпочинку. Щоправда без права користуватись послугами, які там надаються.

Адвокат проекту «Свої Люди» Вihus.info Віталій Гусак вбачає у передачі в приватну власність зелених насаджень – порушення. Експерт пояснює, що згідно з Генеральним планом міста Виноградів, згадана територія віднесена до зелених насаджень загального користування і має мати вільний доступ для відпочинку. Також, адвокат наголошує на статті 83 Земельного кодексу, згідно якої згадані території не можуть передаватись у приватну власність.

«Визначення поняття зелених насаджень загального користування містять Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, де вказано, що зелені насадження загального користування – зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

У статті 83 Земельного кодексу України зазначається, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, в тому числі, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Слід звернути увагу, що рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів», – коментує Віталій Гусак.

Зелені насадження для дружини нардепа

Ще одна ділянка із зеленими насадженнями відійшла у власність дружини вже згаданого нардепа – Олени Поляк. Це територія перед будівлею колишнього Виноградівського МРЕВ по вулиці Івана Франка, 112. Вона, поки що, не забудована. Враховуючи цільове призначення ділянки, ймовірно там буде готель або ресторан.

В лютому 2018 року міська рада затверджує проект землеустрою і готує землю на продаж через аукціон. У квітні власницею землі стає Олена Поляк, яка придбала її за 292 329,45 гривень.

Анонс про проведення аукціону, чи інформація про його підсумок на офіційному сайті міської ради відсутня, тож дізнатись хто ще окрім дружини нардепа брав у ньому участь – неможливо.

Самобуд біля пошти

Минулого року міська рада віддала в оренду Василю Мерингеру, якого називають «піджаком» нардепа Владіслава Поляка, земельну ділянку із зеленими насадженнями майже в самому центрі міста, перед будівлею пошти. Договір дозволяв встановити там тимчасову коменрційну споруду – маф. Проте орендар побудував там магазин.

Щоб взаконити самобуд Мерингер подав на міську раду до суду. Суддя став на його бік і визнав право власності за позивачем. Чиновники не лише не подали апеляцію на таке рішення, а і, взагалі, з самого початку беззаперечно визнали вимоги позивача. Тож, в грудні 2019 року, Василь Мерингер отримав землю під самобудом.

Згідно історико-архітектурного опорного плану, територія, на якій самовільно побудували магазин, знаходиться в охоронній зоні пам’яток і визначена як регулювання забудови 1 категорії з обмеженим будівництвом.

Голос Карпат поцікавися у заступника міського голови Сергія Грабара чому міська рада не втрутилася в самовільне будівництво, яке мало нагадувало встановлення мафу:

 – Сергій Аркадійович, чому у міській раді не відреагували на будівництво магазину там, де було дозволено встановлювати лише тимчасову споруду?

– Мерінгер отримав дозвіл від міської ради на встановлення тимчасової стаціонарної споруди. Давати дозвіл на розміщення таких споруд нам дозволяє законодавство. Зараз вже є розроблена і уточнена Комплексна Схема розташування тимчасових стаціонарних споруд на території міста, яка показує де міська рада бачить можливим встановлення малих архітектурних форм. Тому, враховуючи, що біля почти вже колись був ларьок з попкорном, міська рада дозволила Мерингеру розмістити там тимчасову стаціонарну споруду на умовах договору.

– Але ми бачимо там не тимчасову стаціонарну споруду. Ми бачимо там магазин. Чи по-вашому то тимчасова споруду?

– На сьогодні – ні. На сьогодні там вже магазин. А під час будівництва міська рада порушень не бачила. Ми не експерти.

Журналісти надіслали запит у міську раду з проханням надати нам копію документу, за яким міська рада дозволила Василю Мерингеру встановити тимчасову стаціонарну споруду. Також ми попросили копію Комплексної Схеми розташування тимчасових стаціонарних споруд на території міста, бо підозрюємо, що Мерингер не єдиний, хто під виглядом мафу побудував магазин.

Міська рада згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації», мала надати відповідь протягом п’яти робочих днів. На момент виходу матеріалу, ми отримали у відповіді на запит повідомлення про продовження терміну надання інформації ще на 20 робочих днів, що також не суперечить згаданому Закону.

 

Об’їздна, яку ніяк не дочекаються

Виноградів – єдиний райцентр Закарпаття, де великогабаритний транспорт, що прямує до Євросоюзу через КПП «Дяково», їде через центр міста та охоронну зону архітектурних пам’яток. Все тому, щов місті немає об’їзної дороги. Питання об’їзної дороги у Виноградові підіймалось з 2006 року. Нагальність питання була зумовлена не лише міжнародним стратегічним сполученням, а і постійним щорічним приростом автомобілів. Як наслідок – постійні затори, руйнування міських доріг та забруднення повітря.

У 2010 році з будівництвом, нарешті, визначились. 5,5 км об’їзної дороги мали будувати у дві черги: І черга довжиною 3,8 км мала з’єднувати М-23 Берегово-Виноградів-В.Копаня з Т-07-19 Довге-Іршава-Виноградів, ІІ черга довжиною 1,7 км мала з’єднати Т-07-19 Довге-Іршава-Виноградів з М-23 Берегово-Виноградів-В.Копаня. Тоді будівництво оцінювалось у 70 мільйонів гривень.

На момент початку розробки проектно-кошторисної документації, старту будівництва І черги заважала лише одна земельна ділянка, яка знаходилась у приватній власності. Проте міська рада, яка брала на себе зобов’язання відвести землю під будівництво об’їзної дороги, від проекту відмовилась. Зараз території, які планувались під будівництво, роздані під забудову.

На Генплані, котрий затвердили у 2018 році дорога. Щоправда її дещо посунули і, тим самим, збільшили її протяжність та вартість будівництва. У 2020 році ціна 1 км дороги першої категорії складає 170,6 млн. грн, другої – 77, 4 млн. грн, третьої – 69,6 млн. грн.

Журналісти Голосу Карпат запитали у заступника міського голови Сергія Грабара, для чого її змістили:

 – Сергій Аркадійович, а чому її змістили?

– Ми прив’язали її до охоронної зони продуктопороводу, який йде територією міста. Так зробили для економії землі для більш раціонального її використання в майбутньому.

– Але ж так збільшили протяжність і, відповідно, вартість будівництва дороги.

– Будівництво дороги – це одноразові витрати. А земельні ділянки для людей – назавжди.

Об’їздна дорога, запланована до будівництва у 2010 році

Об’їздна дорога, запланована до будівництва у 2018 році

Місія: забрати вулицю

Але поки чинні депутати лише планують будівництво обїздних доріг, кандидати в депутати самовільно захоплюють території, по яким вони мають пролягати.

Кандидат в депутати до ради Виноградівської ОТГ Назарій Медлер, разом зі своєю матір’ю, самовільно захопили частину дороги площею майже 20 соток, що прилягає до чотирьох земельних ділянок по вулиці Лермонтова 72, 74, 86 і 88. Про це свідчить реєстр судових рішень.

Син і мати привласнили комунальну власність ще у 2018 році. В 2019 році за позовом міської ради Виноградівський райсуд зобов’язав їх звільнити самовільно зайняту землю, яку родина Медлер встигла обнести парканом. Проте поки виконувати рішення суду і забирати огорожу порушники не збираються. Натомусть вони щомісячно сплачують міській раді біля 5-ти тисяч гривень за заподіяну шкоду.

 

Олена Мудра для Голосу Карпат

 

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *