Наприкінці 1947 року бригада гуцульських майстрів змайструвала набір різьблених меблів для кабінету вождя СРСР Йосипа Сталіна. Комплект для Кремля складався з 23 предметів, розповіла нам дослідниця гуцульських народних промислів, завідуюча центром «Культура Косівщіні» Лариса Березка.

У «комплект генсека» входили головний стіл з письмовим приладдям (чорнильницею, прес-пап’є), приставний стіл, три крісла та дев’ять стільців, книжкова шафа, столик для телефонів. Родзинками стали настільна лампа з різьбленим абажуром і гуцульська «файку» (знаменита курильна трубка Сталіна).

Офіційно подарунок з Станіславщини (так тоді називалася Івано-Франківщина) був приурочений до тридцяту річницю Жовтневої революції. Однак виготовлену косовськими різьбярами по дереву меблі відвезли в Кремль тільки в грудні, напередодні дня народження «вождя всіх народів». Тодішня преса називала роботу гуцульських умільців не інакше як
«Подарунок для Сталіна».

Вісімнадцять майстрів косовської артілі «Гуцульщина» цілий рік працювали над меблями для генералісимуса, ескізи створив Володимир Гуз – головний художник артілі. Про тій історичній роботі згадав на прохання «Сьогодні» єдиний з тієї бригади різьбярів, що дожив до наших днів, 84-річний житель села Річки Косівського району Василь Якович Тонюк. За його словами, гуцули дуже переживали, що їх робота може не сподобатися владному замовнику.

Василя Тонюка в той час йшов дев’ятнадцятий рік, але він вже мав досвід роботи різьбяра: з 16 років разом з батьком працював у косовської артілі, якою керував відомий в ті часи народний умілець Микола Кіщук. Саме його, нещодавно обраного депутата Верховної Ради УРСР, називали ініціатором створення подарункового набору для Сталіна. За іншою версією, ідея визріла в кабінетах обкому і райкому партії. Невипадково очолював делегацію, яка супроводжувала різьблені меблі в Кремль, секретар Косівського райкому КП (б) У Матвій Дерев’янко.

ГУЦУЛЬСЬКІ ОРНАМЕНТИ. За словами Василя Тонюка, голова артілі оголосив майстрам, що надійшло замовлення з Москви, після чого бригадир призначив кожному його ділянку роботи. Незважаючи на відверто партійний замовлення, радянська ідеологія у виконанні роботи майстрам не нав’язувалася. «Там були тільки гуцульські орнаменти, ніякої радянської символіки вирізати нам не наказували», – зізнається «Сегодня» умілець-старожил. В основному меблі була зроблена з грушевого дерева, але майстри прикрасили її вкрапленнями та інших порід: сливи, бука, дуба. За гуцульському звичаєм, ніяких цвяхів для кріплення дерев’яних частин не використовували.

«Трубку для Сталіна робив мій батько, – згадує Василь Якович. – Ми знали тоді, що Сталін любить палити тютюн, тому зробили такий набір – з трубки і попільнички ».

Доповнював меблевий гарнітур від косовських майстрів величезний ворсовий килим, витканий в артілі імені Шевченка, і дві різьблених рами для картин, які повинні були прикрасити робочий кабінет Йосипа Віссаріоновича. До речі, в 1947 році Сталіну з нагоди 30-ї річниці революції подарували відразу три картини. Від президента Польської республіки – роботу Войтека Коссака «Кривава неділя в Петербурзі», від югославської делегації – картину Пайє Йованевіча «Македонка», а шведські громадяни Ашберг і Магнуссон презентували живопис російського художника Петра Верещагіна «Нижній Новгород».

ЗАПЛАТИЛИ ТКАНИНАМИ. Василя Тонюка розповідали, що в Кремлі меблі у майстрів приймав головний комуніст України Лазар Каганович. У пресі писали, що зустрічав делегацію з Гуцульщини секретар ВКП (б), начальник управління кадрів Олексій Кузнєцов.До речі, через неповних два роки після прийому гуцульської делегації товариша Кузнєцова звинуватили в організації внутріпартійного перевороту, заарештували і розстріляли за наказом Йосипа Сталіна.

За свою роботу косовські майстри одержали щедру на ті часи винагороду. Для райкому партії з Москви передали автобус. Голова артілі «Гуцульщина» Микола Кіщук отримав новенький «Москвич». Інших майстрів нагородили відрізами вовняної матерії на костюми.

Робота над кремлівської меблями дозволила Тонюк двічі уникнути призову в армію. «Я вже був у військкоматі, повинні були мене забирати на службу. Але прийшли люди з райкому, сказали, що я працюю в артілі і маю відповідальне доручення від Сталіна. Поки не закінчив роботу, служити в армію я не йшов », – каже майстер.

Армійську службу Василь Тонюк проходив в далекій Бурятії. У 1954 році, повертаючись після «дембеля» додому через Москву, ще раз побачив меблі, яку майстрував зі своїми колегами.Очікуючи пересадки на поїзд, він пішов оглянути столичні музеї та на експозиції в державному музеї революції у виставковому залі побачив різьблений гарнітур.

Виявляється, для зберігання подарунків Сталіну існували окремі фонди, з яких склали виставку, вона працювала в музеї з 1939 до 1955 року. За цей час подарунків вождю зібралося так багато, що в 1957-му експозицію збиралися перенести в зали одного з найбільших кремлівських музеїв – Збройової палати. Чи була в цей час на виставці і гуцульська різьблені меблі, невідомо.

Богдан Скаврон, “Сегодня”