Ця субота позначилася в культурному житті-бутті фотовиставкою майстра талановитого об’єктива Ярослава Макара під назвою “Теплі кольори природи. Життя продовжується…” Організувала фієсту Творча спілка “Спілка фотохудожників Закарпаття” у Карпатському виставковому центрі Міжнародної федерації фотомистецтва, що незмінно діє в обласному краєзнавчому музеї і при підтримці його керівництва.
Це — третя персональна виставка Я.Макара. В експозиції 42 світлини, створені в рамках світлинного краєзнавчого проекту “Моя мала батьківщина”. Ужгородець першу персональну виставку “Місто в фарбах” мав у 1995 році. Надто вибагливий митець витримав значну паузу до другої виставки “Гра світла”, яка пройшла в грудні 2008 року. А загалом член Спілки фотохудожників Закарпаття із 2009 року взяв участь у понад трьох десятках виставок в Україні та за кордоном.
Відкрив теперішню виставку очільник Спілки Володимир Ньорба. Проректор із наукової роботи Карпатського університету імені Августина Волошина Михайло Басараб сповістив присутнім, що “вони з Макаром спільно видали немало альбомів, коли по-товариському творчо спілкувалися у час моєї видавничої роботи. Дуже Ярослав позитивна людина, скажу я вам!”
По чотирьох роках відсутності на Україні, прибув на виставку митця з великої літери і директор видавництва “Цупер” із Словаччини Ладислав Цупер:
— Настільки на виставці прекрасні роботи, що вистачає мене лише на те, щоб побажати зрілому таланту творчих успіхів, здоров’я і чудових фотоапаратів.
— Цією виставкою підбиваю підсумки по теперішній час, — сказав сам винуватець торжества. — Багато дало за останній час відвідування прикордонних країн. З тамтешніми друзями взаємно збагачували творчу палітру, шукали нових можливостей для наповнення робіт світлом і кольорами. Але щодо цієї виставки — то в ній не побачите прив’язки до країни чи певного місця, вона — вагоме творче узагальнення. Можливо, аби було видно, що недарма три десятки років віддав фотографуванню.
Дійсно, різнобарвна виставка — великий синтез усього життя, Всесвіт у карпатській “краплі” планети. Творець втікає навіть від прив’язування до погоди своїх світлин, тому не хочеться в лоб констатаційно говорити, що це ось червень, вересень або ж грудень, а жадається від вираженої експресії просто співати, як соловей, хвалу сущому життю, що, попри все, прекрасне та й квит.
Насамкінець хочеться сказати, що Ярослав Макар багатий улов своїх фотоперлів мав із плідної купелі пленерів, організованих Володимиром Ньорбою, котрого в народі недарма називають криголамом байдужого ставлення людей до дивовижного розмаїтого світу. Біля останнього, звісно ж, проходити з нейтральними скляними очима не годиться.