Днями анонімний автор (чи автори) розповсюдили непідписане оголошення під назвою «В Ужгороді відбудеться Всезакарпатський просвітянський форум». В ньому повідомляється, що причиною проведення «форуму» є «сучасна ситуація в державі, яка потребує консолідації зусиль, єднання патріотичної громадськості краю, як організацій, так і окремих громадян, з метою інтенсифікації роботи (!?) на благо України і Закарпаття». Ось так, не більше і не менше – заради «інтенсифікації роботи»… Було б смішно, якби не було так гірко: на календарі 2016 рік, а заклики до «інтенсифікації роботи» сягають у часи чергових з’їздів КПСС…
Обминаючи пустослів’я, демагогію і малограмотність вихованого на комуністичних гаслах і догмах автора (чи авторів) цього «шедевру», звернемо увагу, для чого насправді, як це випливає з оголошення, збирається «форум»: для прийняття рішення, яка з двох «Просвіт» є державнішою, патріотичнішою і яку з них слід залишити, а яку ліквідувати… Крім цього – для вжиття заходів (!) з порятунку Народного Дому «Просвіти» в Ужгороді…
Хочемо нагадати новоявленим ліквідаторам, що крайове товариство «Просвіта» створене у 1920 р., відроджене у 1990 р., є найстарішою і найзаслуженішою українською громадською організацією Закарпаття, яка пережила фашизм, комуно-більшовизм, барвистий піпашизм, та запевнити їх, що воно переборе і нео-піпашизм та в активній праці, добрими справами, з Божою поміччю зустріне через три роки своє славне 100-річчя! Оце й буде гідна відповідь тим, які ненавидять історичну «Просвіту» і продовжують сповідувати принципи комуністичної інквізиції: забрати, ліквідувати, знищити, вкрасти…
Що ж до Народного Дому, то він збудований «Просвітою» в 1928 р. в основному за банківські кредити, окремі пожертви провідників й активістів «Просвіти» та президента ЧСР Томаша Гаррі Масарика. Після 9-річної виснажливої боротьби просвітян за повернення Народного Дому, у якій комуно-ліквідатори жодної участі не брали, у 1997 р. його було повернуто законному власнику – Закарпатському крайовому культурно-освітньому товариству «Просвіта». Повернуто в аварійному стані, з якого будинок доводилося виводити упродовж багатьох років, без будь-якої участі комуно-ліквідаторів. Останні на ремонт і благоустрій просвітянської домівки не пожертвували жодної копійки! Що більше, займаючи там упродовж багатьох років для офісу просторе приміщення (43 м. кв.), не заплатили за комунальні послуги жодної копійки і довели його до жалюгідного стану! Що ж, ідеї Леніна живуть і перемагають – у помислах і ділах його послідовників, які свою бездіяльність і байдужість до громадських справ прикривають дашком «всеукранськості» та іменем великого Шевченка…
Викликає подив і те, що у програмі «форуму» аж три (!) конференції (здається, звітно-виборні):обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, рухівського братства (?), греко-католицької спілки ім. владики І. Маргітича. В один і той же час, в одному і тому ж приміщенні, з різним членством (якщо таке є) в різних організаціях. Про дві останні організації ніколи не чув, а перша, на чолі з людиною, яка причетна до знищення обласної організації НРУ, фальсифікації історії закарпатського Руху тощо, очевидно приречена на вимирання … То ж варто, мабуть, відзвітуватися про свою «роботу», накреслити плани з порятунку організації, а не займатися провокаціями, переводити стрілки у бік іншої організації – для розпалювання ворожнечі і ненависті, не виключено, як це вже неодноразово було раніше, – на замовлення і за кругленьку суму…
У свіжій пам’яті – незабутній день 29 жовтня нинішнього року, коли з величезним суспільним піднесенням, організовано і по-діловому, на високій патріотичній ноті в Ужгороді відбувся величавий з’їзд учасників національно-визвольних змагань за незалежність України у 1989-1991 рр. з усіх районів Закарпаття, присвячений 25-річчю незалежності України, який об’єднав усі здорові, конструктивні, патріотичні організації краю. Так і названий – з’їздом українського національного і державницького єднання.
Здається, що проведенням т.зв. «форуму», комусь так і хочеться розколювати, роз’єднувати, сіяти недовіру і ворожнечу…
Що ж, як писав наш великий Кобзар «У всякого своя доля і шлях свій широкий: той мурує, той руйнує…» Просвітяни Закарпаття, об’єднані у найстарішу українську громадську організацію краю, у різні періоди нашої історії були будівничими, сповідуючи принципи добротворення: «Щоб стала «Просвіта» за камінь, за цемент в майбутній обнові», через що з руйнівниками, пустословами і провокаторами нам не по дорозі …
Павло Федака, голова Закарпатського крайового
товариства «Просвіта», лауреат Всеукраїнської
премії ім. Павла Чубинського і обласної премії
ім. Августина Волошина
Від редакції: з початком військової агресії на Сході країни члени крайової “Просвіти” активно стали на захист територіальної цілісності України – одні пішли на фронт, інші здійснювали волонтерську роботу в тилу, відправляючи на передову необхідну амуніцію.
Член Ради Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства “Просвіта”, майор-розвідник Віталій Постолакі геройськи загинув захищаючи Дебальцево. Провокатори ж в цей час сиділи, як миші, чекаючи нагоди завдати удару в спину. Думаємо, що відповідь їм буде достойною і адекватною.
