Агресивні “звихнуті” лякають дикими манерами мешканців Берегова

Агресивні “звихнуті” лякають дикими манерами мешканців Берегова

Знаючи, що я журналіст, останніми тижнями цю фразу мені виказували десятки містян, навіть гості Берегова підходили та просили, аби написав про цих осіб, які у плані культури, етики, моралі, поведінки переходять “червону лінію” та багатьом своїми дикими манерами чи діями псують настрій, заважають гуляти-відпочивати.

Переконаний: мешканці міста цих осіб, яких називають “звихнутими”, знають у обличчя, а їхні непривабливі дії, неохайність, злість, непристойні репліки вже всім остогидли. Мені, до речі, так само. Та чомусь нікому ніякого діла до них немає. Ні відповідним службам мерії, районної влади, ні правоохоронцям, медикам тощо. Бо вони, мовляв, не грабують, не хуліганять, не крадуть і т.д.

Однак це не зовсім так. Жінка з іменем Іра (на фото вона переходить дорогу), яка колись була приваблива та мала сім’ю, відбула в’язницю, нині стала бомжихою, ночує під деревами, навісами, стінами, на лавицях у парках, тобто де попало. Там або навіть “під собою” може сходити за вітром, піти у туалет “по важкому” тощо. Від того, що зловживає спиртним, не вмивається та не доглядає за тілом, обличчя стало аж синюшним. Вона вже лікувалася від алкоголізму, а рік тому навіть лежала в одному з відділень ЦРЛ. Містом пішов поголос, що вона померла. Але жінка оклигала та повернулася до звичного для себе способу життя. У руках клунки, в роті цигарка, нечесана-розпатлана, криклива та брудна, від якої несе всякими запахами — ось неповний перелік того, як можна описати цю жінку без визначеного місця роботи та житла. Хтось її боїться, зневажає, дехто мерзиться, є такі, кому вона байдужа, а певна категорія людей навіть шкодує. Відтак подасть гривні чи просто принесе поїсти.

У такий спосіб допомагають чоловікові Йовжію, якого бачите на інших двох світлинах. Бо шкодують. А він дедалі стає агресивнішим, лякає перехожих своїми манерами, хронічними припадками, дивитися на які можна тільки зі здоровими нервами та серцем. Якщо раніше він не хуліганив, але певних осіб всіляко обзивав, навіть нецензурщиною, матюкав двома мовами — угорською і українською, то зараз став злим і непередбачуваним, підбігає до людей на вулиці та плює їм у обличчя, гепає у спину, обнімає, імітує буцімто еротичні сценки тощо. Буквально днями на вул. Сечені так розперезався, що кільком дужим чоловікам довелося його втихомирювати мало не п’ястаками. Кажуть, дістав ніби по зубах. Звісно, це нічого не дасть, тільки його розлютить, як і решту таких, як ці особи. Він нерідко п’є пиво, а пустою пляшкою може будь-кому “заїхати” по фізіономії. Інколи стає навіть страшно, особливо дітям і жінкам. Цими днями наробив реальної біди, бо розбив кілька шибок на вікнах. Його постригли — став лисий.

Розумію, що писати про фізичні вади людей з психічними відхиленнями, їхні вибрики у громадських місцях, посеред вулиці не вельми коректно, але в цій ситуації іншого виходу не було — як професійний журналіст, я виконав просьбу сотень мешканців і гостей міста. Не хотілося б, щоби, прочитавши ці рядки, певні особи мені “шили” дискримінацію, порушення людських прав і таке інше. Скажу чесно: подібної мети не мав, хотів просто застерегти, аби були обачними. Тим паче, що свого часу із болістю на душі писав про таких бомжів, як Степан Д., який ходить містом із клунками та кричить, як відстояв Конституцію, потім кляне мафію, “банду Януковича” й циган тощо. Читачі, гадаю, пам’ятають мою статтю про берегівчанина Сашу Серова, який через пиятику також залишився без хати, а останніми роками сидів із простягутою рукою, жебракував, тобто просив милостиню у центрі міста.

Словом, б’ю на сполох: демократичними методами, не порушуючи закони, щось чинімо, бо агресія цих людей стає дедалі небезпечною.

Михайло Папіш

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *