Цими днями закарпатські шанувальники спорту сильних відзначають 30-річчя заснування пауерліфтингу в нашій області. Звичайно, мистецтво піднімання штанги має у нашому краї давнішу історію, але вона стосується важкої атлетики, з якої згодом і виокремилось сучасне силове триборство. Цікаво, що одним з перших спортивних заходів у повоєнній Закарпатській Україні став показовий виступ всесвітньовідомого закарпатського силача Івана Фірцака (Кротона) і знаменитого київського штангіста, 14-разового чемпіона країни та багаторазового рекордсмена світу Якова Куценка, що відбувся 28 жовтня 1945 року у приміщенні ужгородського театру.
У 1948 році вперше був проведений обласний конкурс силачів. Такі турніри набули популярності у кінці 40-х – першій половині 50-х років і їхня програма відрізнялась від важкоатлетичної, де спортсмени змагались у класичному триборстві. Ось які вправи пропонувались учасникам першого конкурсу: ривок гирі 32 кг однією рукою, поштовх двох гир, жим, поштовх і тяга штанги – своєрідне поєднання сучасних важкої атлетики, гирьового спорту та пауерліфтингу. Про матеріальне забезпечення тогочасних змагань свідчить витяг з протоколу обласного конкурсу 1950 року: “Змагання проходили тільки зі штангою, так як гир у Закарпатській області зовсім не існує… Проводились вправи з різними залізними предметами”. Відсутність інвентарю, належних умов для занять компенсувалися великим ентузіазмом, бажанням змагатися, встановлювати рекорди.
Цей ентузіазм був притаманний і засновникам пауерліфтингу у нашій області братам Ігорю і Олегу Баранам, викладачам УжДУ Степану Гавацку, Андрію Федорішку, які у грудні 1982 року вперше на Закарпатті організували й провели відкриту першість Ужгородського державного університету з силового триборства. Ці змагання стали традиційними й були до другої половини 80-х років минулого століття фактично неофіційним чемпіонатом області з пауерліфтингу. 1 грудня 1985 року була проведена відкрита першість Мукачева, а 3 травня 1986 року – Ужгорода. Ці турніри також мали продовження до кінця 80-х років.
Відзначу, що то був непростий час для нашого виду спорту: зародження та становлення пауерліфтингу в Україні відбувалось у роки, коли наша держава входила до складу СРСР, тому спорт сильних у нас відчув на собі усі “принади” комуністичного режиму. Кремлівськими ідеологами пауерліфтинг, разом з культуризмом і східними єдиноборствами був віднесений до буржуазних видів спорту й довелось йому майже одразу після виникнення піти у підпілля, маскуючись під назвою атлетичної гімнастики. Під таким найменуванням (а також – атлетизм) підпільно, напівофіційно, а згодом офіційно існували два види спорту – пауерліфтинг і бодібілдинг. Пригадую, як на афішах змагань у 80-ті роки доводилось писати: “першість з атлетичної гімнастики (силове триборство)” або ж “атлетична гімнастика (вільні вправи)”.
У кінці 1987 року при обласній федерації важкої атлетики створена комісія з атлетичної гімнастики, що об’єднала два види спорту – культуризм і пауерліфтинг. 6 лютого 1988 року створена Ужгородська міська федерація атлетичної гімнастики як громадська організація. У березні 1990 року вона стала госпрозрахунковою Ужгородською міською федерацією атлетизму.
У грудні 1988 року в Ужгороді відбувся установчий пленум Закарпатської обласної федерації атлетизму, в якому взяли участь 16 делегатів з Мукачева, Іршави та обласного центру, котрі обрали головою цієї організації Ігоря Барана. У федерації було створено комісію з силового триборства, а атлетизм став двадцять четвертим видом спорту, офіційно зареєстрованим у нашому краї. У цьому ж місяці у залі важкої атлетики Ужгородського державного університету був проведений перший чемпіонат області з силового триборства, у 1989 році також в Ужгороді відбувся другий, а у 1990 році у Виноградові – третій чемпіонат, який на наступні десять років став останнім.
У березні 1988 року кращі закарпатські атлети вперше вийшли на всеукраїнську арену, взявши участь у матчевій зустрічі міст України, що проходила у Вінниці. Це були мукачівці Михайло Симчина (вагова категорія до 90 кг), який посів третє місце з результатом 682,5 кг за сумою триборства, а у тязі встановив рекорд України – 270 кг, Микола Красилинець (до 90 кг), який став срібним призером у жимі лежачи з результатом 180 кг, ветеран Павло Зайцев (до 82,5 кг), а також ужгородець Віктор Станко (до 82,5 кг), який з результатом 645 кг у сумі триборства виборов бронзову медаль. За підсумками змагань Віктор потрапив до збірної України й того ж місяця виступив на 1-у Кубку СРСР, що пройшов у Тюмені.
Наступне десятиліття характеризувалося стагнацією пауерліфтингу у Закарпатті. Припинилося проведення обласних змагань, завмерла робота у секціях. У ці роки закарпатський пауерліфтинг тримався на плаву завдяки роботі групи силовиків у м.Виноградові, якою керував ентузіаст гирьового спорту Володимир Стрілецький. Його вихованці виступали у всеукраїнських турнірах, навіть ставали призерами й переможцями юнацьких змагань, але вийшовши з юнацького віку, губилися серед юніорів і дорослих. Проте саме у цих, нелегких для крайового пауерліфтингу (та й усієї нашої держави) 90-х роках, виноградівець Михайло Керестей став першим серед закарпатських пауерліфтерів майстром спорту і чемпіоном України (1995 рік).
Поворотним моментом історії пауерліфтингу в області стало 16 вересня 2000 року, коли в Ужгороді після десятирічної перерви був проведений чемпіонат області. У ньому взяли участь 46 спортсменів (серед них 9 жінок), які представляли Великоберезнянський, Виноградівський, Воловецький, Іршавський, Свалявський, Хустський райони, міста Мукачево та Ужгород. Того ж дня відбулися установчі збори, які прийняли рішення про створення Закарпатської обласної федерації пауерліфтингу. Учасники зборів обрали президію у складі п’яти осіб, головою федерації був обраний майстер спорту, старший викладач Ужгородського університету Андрій Федорішко. Збори ухвалили завдання новоствореної організації: відродження обласних змагань у повному спектрі, популяризація виду серед жінок, створення боєздатної збірної команди області та повноцінне фінансування її членів, популяризація пауерліфтингу в обласній пресі, реєстрація федерації в органах юстиції. 2 лютого 2002 року Закарпатська федерація стала обласною організацією Федерації пауерліфтингу України, а 7 лютого вона була офіційно зареєстрована в Управлінні юстиції облдержадміністрації.
Роки після створення федерації стали добою справжнього відродження закарпатського пауерліфтингу, зростання його популярності, масовості та майстерності кращих спортсменів. За 12 років підготовлено шістнадцять майстрів спорту України: Віталій Тетеуца, Габріелла Знік, Владислав Симчина, Іван Дрогобецький, Андреа Суханич, Михайло Кузьма, Сергій Олеоленко, Ігор Сметанський, Павло Данканич, Олександр Лийвой, Ярослав Варга, Вікторія Ланьо, Веніамін Бабій, Єлизавета Бан, Євген Жеребак, Євген Криса. З них майстрами спорту міжнародного класу стали мукачівці Віталій Тетеуца (тренер Михайло Рошко) і Олександр Лийвой (тренер Микола Красилинець), ужгородка Габріелла Знік (тренер Андрій Федорішко).
Найтитулованіші закарпатські пауерліфтери неодноразово перемагали на змаганнях найвищого рангу. Віталій Тетеуца ставав чемпіоном України у 2002, 2003, 2005 роках, вигравав Кубок України, підкорював національні рекорди, у 2002 та 2003 роках завойовував срібло чемпіонатів Європи, а у 2003 році був бронзовим призером чемпіонату світу. За підсумками 2001, 2002, 2003 і 2005 років він входив до п’ятірки кращих спортсменів області. Габріелла Знік двічі ставала володаркою Кубку України, у 2005 році стала чемпіонкою та рекордсменкою України, у 2002 та 2006 роках перемагала на літніх спортивних іграх молоді України, у 2006 році стала віце-чемпіонкою Європи серед молоді, а за підсумками 2002, 2005 і 2006 років потрапила до п’ятірки кращих спортсменів Закарпаття. Ужгородець Сергій Олеоленко у 2004 році виграв Кубок України. За результатами сезону 2005 року три місця у п’ятірці кращих спортсменів краю з не олімпійських видів спорту посіли пауерліфтери (Г.Знік, С.Олеоленко та В.Тетеуца). Двічі виборював титул чемпіона України Олександр Лийвой (2008 і 2010 роки), який два рази входив до списку кращих спортсменів області, а у 2008 році він став чемпіоном Європи серед юніорів і чемпіоном світу серед юнаків.
Останніми роками наші майстри-міжнародники з різних причин припинили активні виступи на великому помості, але їм на зміну прийшли атлети, здатні підкорити цю вершину спортивної класифікації. У 2009 році Кубок України виграла мукачівка Вікторія Ланьо (тренер Михайло Рошко), яка згодом стала триразовою чемпіонкою країни (2010-12 роки). У 2010 році до еліти українського пауерліфтингу буквально увірвалась ужгородська студентка Єлизавета Бан (тренер Андрій Федорішко), яка, займаючись пауерліфтингом 11 місяців, на юніорському чемпіонаті світу стала майстром спорту. За два роки вона встигла зібрати щедрий урожай нагород змагань високого рангу: двічі вигравала Кубок України, чотири рази – чемпіонати країни серед юніорок (2010-12 роки), стала чемпіонкою України серед дорослих і встановила шість юніорських рекорди країни. Останній рекорд Єлизавети – 105 кг у жимі лежачи, при власній вазі 49,95 кг, дав їй змогу стати першою представницею прекрасної статі на Закарпатті, яка підняла у цій вправі вагу, що понад вдвічі перевищує її власну. Поки що найвище досягнення спортсменки – звання двічі віце-чемпіонки світу серед молоді (2011 і 2012 рік) є унікальним показником для крайового пауерліфтингу, адже досі ніхто з наших атлетів не виборював медалі на двох чемпіонатах планети. За підсумками 2010 і 2011 років ужгородка увійшла до п’ятірки кращих спортсменів області й заслужила на таке визнання за результатами 2012 року. Єлизавета Бан і Вікторія Ланьо причетні й до перших командних перемог збірної Закарпаття на всеукраїнських змаганнях. У 2010 році завдяки золотим медалям цих дівчат, наша область перемогла у командному заліку на чемпіонаті України серед юніорок, а у 2012 році – серед жінок. Варто відзначити також юного ужгородського атлета Євгена Крису, який у 2011 році став срібним призером чемпіонату світу серед юнаків, а кілька тижнів тому зробив добрий подарунок до ювілею закарпатського пауерліфтингу – на Кубку України став майстром спорту.
За успіхи вихованців гідно пошановані й наставники чемпіонів: Андрій Федорішко шість разів визнавався кращим тренером Закарпаття, Михайло Рошко – чотири рази, Микола Красилинець – двічі. Вони також залучались до підготовки збірних команд України різних вікових груп. Обласна федерація пауерліфтингу у 2005 році отримала друге місце серед подібних організацій краю, а за підсумками 2011 року посіла третє місце у своїй групі регіонів країни в номінації «Кращий регіональний осередок Федерації пауерліфтингу України».
За час існування обласна федерація спільно з управлінням у справах молоді та спорту облдержадміністрації провела понад 60 змагань, збірні команди Закарпаття та наші кращі пауерліфтери взяли участь у близько півсотні всеукраїнських і міжнародних змагань. У чемпіонатах області, як правило, беруть участь понад 50 спортсменів, які представляють 11 регіонів краю. За роки, що минули, незрівнянно збільшилась вага штанги, яку піднімають наші атлети, але варто пам’ятати, що для підкорення рекорду завжди була потрібна однакова мужність, а торуючим шлях важче, ніж тим, хто йде за ними. Сподіваємось, що досягнення закарпатських силачів є добрим заспівом до нових спортивних вершин.
Андрій Федорішко,
голова обласної федерації пауерліфтингу
