Doc.ua запис до лікаря

Викладач гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського ДУ описала безчинства з боку керівника закладу та влади міста

Викладач гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського ДУ  описала безчинства з боку керівника закладу та влади міста

Викладач гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського державного університету Любомира Тягур кинула виклик системі. На своїй сторінці у мережі Фейсбук жінка описала безчинства з боку керівника закладу та влади міста.

А й дійсно, що стало причиною, що простий викладач коледжу вирішив боротися з владою Мукачева? Що стало причиною того, що я свідомо поставила під загрозу улюблену діяльність і роботу над дисертацією “Психологічна безпека освітнього середовища як чинник самоактуалізації викладача коледжу”?
А саме та психологічна безпека, якої так невистачало у стінах рідного закладу і якої, звісно, нема в нашому Мукачеві.
Так, я, як і всі мукачівці вірила, що колись Мукачево стане містом N 1, і дійсно закон буде захищати простих громадян, ми будемо жити комфортно і безпечно.
Звісно проїжджаючи і ходячи з чоловіком нашими “чудовими” вулицями обурювалися їх станом. Також обурювалися частими підпалами і крадіжками майна мукачівців, тобто повним беззаконням, яке панує в місті.
Що ж стало переломним моментом.
По перше: це земля, яка належала ще моїм прабабусі і прадідусю ще з 1909 року і на яку цинічно позбавили мене права власності.
По друге: відверто почало дратувати маніпулювання свідомістю громадян за пів року до виборів міська влада Мукачева говорить як у нас добре і комфортно. Знання про те як маніпулюють свідомістю політтехнологи я отримала навчаючись в аспірантурі “Університету менеджменту і психології НАПН України”, за що окрема подяка професорсько-викладацькому складу ДЗВО УМО. Висновок: корисно отримувати знання, а не купувати диплом.
По третє: роздратували слова директора ГПК МДУ Кушніра І.І. “місце жінки на кухні і там най своєму чоловіку розказує” і слова мера Балоги А.В. “ми ОТГ і робимо, що хочемо, а якщо будете багато говорити то я заблокую роботу всіх структур по вашому питанню” , це дійсно було останньою краплею моєї зневіри.
Наступним етапом був виступ на зборах трудового колективу після сюжету М-студіо. Коли всі мали відкрито проголосувати, що примусовий збір даних виборців не відбувався, хоч насправді все було не так. Так, я до цього виступу готувалася і навіть після перестороги чоловіка “ти знаєш, ти виходиш із зони комфорту” я твердо вирішила (незважаючи на ризик залишитися без роботи перед захистом своєї дисертації ) розповісти про свою ситуацію ВСЕ перед майже як 130 членами колектву:
“Я вдячна долі, що мені довелося починати свою трудову діяльність у гуманітарно-педагогічному коледжі. У нас є створені чудові і безпечні умови для праці: кабінети обладнані, всюди є WiFi для дистанційної роботи з студентами, ми можемо звернутися до Івана Івановича з будь-яким проханням, і як до директора – з покращенню умов праці, і як до депутата – у сприянні ремонту вулиць, і як до голови земельної комісії – у допомозі законної приватизації земельної ділянки.
Гарні слова… Але чи є так насправді.
У коледжі немає спортивного майданчика (він є, але чи його покриття є придатним для занять спортом?), ремонт кабінетів йде за кошти студентів та їх батьків, WiFi не працює зовсім на другому і четвертому поверсі, на інших працює частково. А ми повинні забезпечити дистанційне навчання. Як?
Щодо педагогічних працівників, яким виплачується пенсія за віком. То Ви ціле літо створювали напругу у педколективі, через переведення викладачів яким виплачується пенсія за віком на строковий договір. Але згідно закону № 463 п.п. 2 п. 3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» переводяться лише педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти на трудовий договір строком на рік. Апедагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та інших закладів освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти ця норма не стосується.Це підтверджують фахівці МОН у листі від 28.04.2020 р. № 4/1684-20. Щодо інших працівників, що працюють за строковими трудовими договорами. То строковий договір укладений на два чи більше разів вважається безстроковим. Відповідно звільнення у зв’язку із закінчення строку договору є неумісним і незаконним (ст..39-1 КЗпП України)
А щодо депутатства: вулиці Проніна та Гастелло, як і інші в місті, які 4 роки тому на зустрічі з кандидатами в депутати, в тому числі з Кушніром І.І. та з кандидатом на посаду міського голову Балогою Андрієм Вікторовичем, обіцяли відремонтувати, провести каналізацію, досі в такому стані, навіть у гіршому, як були 4 роки тому. Можна ще навести безліч прикладів Виноградна, Коменського тощо.
А щодо земельної комісії, то це вже історія з мого прикрого досвіду, багато колег вже в курсі даної ситуації: Земельну ділянку купили ще мої прабабуся і прадідусь у 1909 році. Під час Автроугорського, Чехословацького, Угорського та Радянського режимів земельна ділянка знаходилася у користуванні моїх родичів. Земля разом з будинком перейшла у спадок мені, ми почали будувати на ній: побудували фундамент – цокольний рівень, поставили огорожу. На неодноразові звернення до Івана Івановича, як до депутата та голови земельної комісії, про приватизацію земельної ділянки, відповіді були:не на разі, не на часі, пізніше. Хоча потрібно було зробити відвід частини у користуванні, і затвердити на сесії міської ради.Відповіді Івана Івановича земельна ділянка ваша, тільки треба почекати. Пізніше на частині земельної ділянки розмістили «охоронну зону» кладовища, яке закрите майже 40 років тому, хоча на суміжних ділянках цієї зони не було.А у березні 2020 року, під час карантину, цю ж земельну ділянку приватизовують зовсім іншій особі, вже без «охоронної зони», без доведення нас до відома і без погодження меж. Про що дуже добре знав Іван Іванович, як голова земельної комісії. Бо люди яким цю ділянку приватизували, говорили, що там все домовлено через Кушніра Івана Івановича.
Я свідомо знаю, що на теперішній час багато колег мене не підтримають, але у всіх є привід для роздумів. Чи є закон у нашому місті та коледжі, чи ми знову будемо мовчати”
Після оправдування директора залишились запитання:
1. Чого коледж не бере участі у жодній програмі МОН України по забезпеченню комп’ютерами та іншими засобами навчання;
2. Чого, не дивлячись на наші звернення та скарги, протягом півроку не було жодного скликання земельної комісії з накладання ділянок, хоча за словами пана Будніка В.Ю. земельна комісія скликається по земельним питання щотижнево.
Шановний Кушнір Іван Іванович сказав, що він не причетний до цієї приватизації, як голова земельної комісії, і його підставив міськвиконком або міська рада. Невже сам Андрій Вікторович його підставив???
Я знала, що цього дня на мій захист не встане ніхто і звісно відкрито не підтримає. Але дуже вдячна викладачам за слова підтримки після зборів це дійсно надихало. Психологічної безпеки в коледжі нема. Викладачі незаконно переведені на контракт просто мовчать, ставлячи себе в залежність від директора. І кожен боїться щось сказати на захист іншого так як сам впаде в немилість і може бути звільнений. Постійно моніторяться сторінки в фейсбуці: хто де поклав клас і який коментар написав. Отже люди з вищою освітою як прислуги у одного барона. Чи заслужили ми таке ставлення? Напевне так, через свою нейтральну позицію до всього що є навкруги.
Пізніше мені запропонували іти на вибори кандидатом в депутати до міської ради, вагань було дуже багато. Але бажання не допускати різних афер керівництвом міста, почуття, що всі мешканці мають бути в безпеці перемогло. А другим мотивом було показати, що жінка все таки може зробити цей світ безпечним і справедливим.
А що буде завтра???
А завтра в коледжі будуть марсисько-ленінистичні збори трудового колективу з приводу дотримання обов’язкових демократичних засад, і прийняття одноголосного рішення засудження моєї публікації.
Але пам’ятайте, дорогі бюджетники, що з затиканням рота кожному непокірному ми ще більше впадаємо в рабство.
Тепер я продовжую свою боротьбу, я знаю буде важко, але все таки я вірю в перемогу добра над злом.
Далі буде…
Р.s. Андрій Вікторович, Ви питали як я дізналася вашу “лічку”, відповідаю: вона знаходиться на вашій сторінці фейсбук у розділі інформація у вільному доступі, це знають навіть учні школи, що вивчають інформатику, невже вас цього в Америці не вчили? А по месінджеру можна писати повідомлення всім друзям фейсбук, звісно Ви ж мене видали з друзів ще наприкінці квітня, коли я написала вам листа про проблеми з ділянкою. А по даному питанню Ви обіцяли, що служби розберуться за тиждень, пройшов місяць – де відповідь? МОЖЛИВО ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ ЗАКОНУ В МІСТІ, ЯКЕ ПОЗИЦІОНУЄ СЕБЕ “МІСТОМ N 1” І ПРАГНЕ БУТИ ВІДКРИТИМ ДО ЄВРОПИ.

Людмила Тягур.

Doc.ua запис до лікаря
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
Новини партнерів

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *