26 січня в Пряшеві відбувся VІ з’їзд Союзу русинів-українців Словацької Республіки. З’їзд вказав на певні здобутки, окреслив проблеми і констатував значні втрати в діяльності організації і в житті всієї національної меншини
26 січня 2013 року в Студентському гуртожитку Пряшівського університету відбувся VІ з’їзд Союзу русинів-українців Словацької Республіки.
Після Гімну Словацької Республіки делегатів і гостей з’їзду від імені Центральної ради СРУСР привітав голова Центральної ради Союзу Петро Сокол. Він сказав, що з’їзд скликано згідно з Статутом Союзу русинів-українців СР і його метою є оцінити минуле і профілювати завдання організації на майбутній період.
У роботі з’їзду взяло участь 55 делегатів з 60 від первинних організацій Союзу, а також гості – голова комісії культури та національних меншин Пряшівського самоврядного краю Еміл Хлапечек, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці Олег Гаваші, Генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч, приматор міста Свидника Ян Голодняк, за Греко-католицьке архієпископство в Пряшеві о. прот. ICLIc Юрій Попович, голова Асоціації україністів Словаччини та Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка Микола Мушинка, голова Спілки українських письменників Словаччини Іван Яцканин, директор СНМ – Музею української культури у Свиднику Мирослав Сополига, секретар Координаційного комітету реоптантів СР Степан Крушко та ін.
Робоча президія з’їзду (на фото зліва): Олег Гаваші, Юрій Шпірко, Петро Сокол, Ольга Бенч, о. прот. Юрій Попович, Марія Ґмиттер, Іван Лаба
Делегати ухвалили програму роботи з’їзду, регламент засідання, виборчий порядок з’їзду. Після того пройшли вибори комісій – мандатної, виборчої і пропозиційної.
Звітну доповідь про діяльність Союзу русинів-українців Словацької Республіки від V з’їзду зачитав Петро Сокол.
Виступає голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол
Делегатів з’їзду привітав Надзвичайний і Повноважний Посол України в СР Олег Гаваші. Посол окреслив напрями ділових зв’язків Посольства з Союзом русинів-українців СР на 2013 рік. Ознайомив присутніх з текстом вітального листа Першого заступника Міністра закордонних справ України Руслана Демченка, адресованого учасникам з’їзду. У вітанні зазначалось, що Міністерство закордонних справ України високо оцінює діяльність СРУСР і вдячне за зусилля організації, спрямовані на забезпечення реалізації прав та інтересів представників української національної меншини Словаччини. Олег Гаваші вручив подяки від Посольства України у Словацькій Республіці Петрові Соколу, Миколові Денісу, Павлові Боґдану та Мирославові Ілюку.
Делегатів і гостей з’їзду привітав Олег Гаваші
Після звіту Центральної контрольно-ревізійної комісії, який зачитав її голова Йосиф Ґодарський, а також обговорення процедурних питань, виступили гості. Приматор міста Свидника Ян Голодняк позитивно оцінив співпрацю міста Свидника з СРУСР при організуванні Свята культури русинів-українців Словаччини у Свиднику. Представник Греко-католицької церкви о. прот. Юрій Попович висловив сподівання про налагодження діалогу представників церкви з Союзом русинів-українців СР. Еміл Хлапечек в ході виступу, крім іншого, акцентував на тому, що переміщення редакції Словацького радіо з Пряшева до Кошиць негативно позначилось на культурно-національному житті русинів-українців. Марія Ґмиттер зачитала вітального листа приматора міста Бардієва Бориса Ганущака делегатам з’їзду, в якому оцінено високий стандарт співпраці міста Бардієва з Союзом русинів-українців в організуванні пісенного свята «Маковицька струна». Делегатів з’їзду вітальним листом поздоровив Уповноважений у справах національних меншин Уряду СР Ласло Надь. Лист-вітання зачитав Петро Сокол.
Під час роботи VІ з’їзду СРУСР
В дискусії діяльність СРУСР, його органів і організацій та окремі аспекти культурно-національного життя русинів-українців СР розглянули: Іван Яцканин (Пряшів), Йосиф Ґодарський (Гуменне), Олена Довгович (Кошиці), Михайло Білоруський (Шариський Щавник), Михайло Іванцо (Снина), Андрій Яцканин (Пряшів), Іван Тільняк (Пряшів), Михайло Шкурла (Пряшів), Степан Чабала (Кошиці), Евеліна Гвать (Ряшів), Святослав Нірода (Михайлівці) та заступник голови Центральної ради СРУСР Павло Боґдан, а також гості – Степан Крушко та Мирослав Сополига.
Делегати з Свидниччини
Після дискусії пройшли вибори. У таємному голосуванні було обрано 25-членну Центральну раду СРУСР та 5-членну Центральну контрольно-ревізійну комісію. На першому засіданні Центральної ради СРУСР було обрано 11-членну Президію. Головою Центральної ради СРУСР було знову обрано Петра Сокола, заступниками голови – Павла Боґдана та Віктора Бандурчина.
Делегати ухвалили текст заяви делегатів – Vyhlásenie.
З’їзд вказав на певні здобутки, але і на значні втрати в діяльності організації і в житті всієї національної меншини, що зумовлене внутрішнім розколом в житті русинів-українців. Як лояльні громадяни Словаччини делегати наголосили на тому, що русини-українці є неподільні і такою ж неподільною є і їх культура. Ці думки в сконденсованому вигляді викладені і в заключній частині звітної доповіді, зачитаної головою ЦР СРУСР Петром Соколом: «Русини-українці, працюючи в різний час і в різних обставинах, живилися духовними надбаннями українського народу, а той дух українства додавав силу протистояти асиміляції і відвойовувати ту правду, якою жили наші предки.
Відстоювання цих засад вважає своїм обов’язком і нинішнє керівництво СРУСР».
Мирослав Ілюк, «Нове життя» Фото автора
Русини-українці Словацької Республіки є одне неподільне ціле
Звіт про діяльність Союзу русинів-українців Словацької Республіки за період від V з’їзду, зачитаний головою Центральної ради СРУСР Петром Соколом
Шановні делегати!
Дорогі гості!
Від нашої зустрічі на V з’їзді Союзу русинів-українців Словацької Республіки вже минули чотири роки. Пора підсумувати наші здобутки, повчитися з недоліків у роботі та накреслити плани на майбутній період. Тому в звіті головна увага звернена не тільки на конкретні дії, але і на реалізацію програмних напрямків діяльності СРУСР.
Безпосередніми орієнтирами для нас були рішення V з’їзду в області внутрішньосоюзного життя, шкільництва, народної художньої творчості (НХТ), видавничої діяльності, праці з книгою та міжнародних стосунків. Ми наповнювали рішення останнього з’їзду тим, що виконували поточну роботу, реалізуючи при тому програмні завдання і організовуючи конкретні проекти культурних активностей. Таким чином, протягом звітного періоду ми брали до уваги сучасний організаційний стан нашого Союзу, ступінь співдії первинних організацій, клубів, регіональних рад в посилюванні організованої громадської підтримки інтересів Союзу русинів-українців СР.
У своїй роботі ми докладали значне зусилля, щоб внести зміни у форми роботи між членством, молоддю, а головним чином звертати увагу комунікації з широкою громадськістю
Активною була наша комунікація з Урядом СР, Міністерством культури, Міністерством закордонних справ, останнім часом з Уповноваженим у справах національних меншин, Пряшівським самоврядним краєм, самоуправами сіл та міст, а також з представниками України з метою задоволення національно-культурних, освітніх та інформаційних потреб.
Необхідно сказати, що у північно-східному регіоні Словаччини, де переважно живуть русини-українці, є свої специфічні проблеми, які, як правило, залишаються часто поза увагою центральних органів державного управління. Рівень економіки в порівнянні з іншими регіонами республіки постійно є на найнижчому рівні. Не кращою є і ситуація в духовній сфері. Світ, повний гасла про демократію і свободу, здавалося б, створює всі умови для вільного розвитку національних меншин. Та практика показує, що воно не цілком так, і що асиміляція нас, русинів-українців, не припиняється, а скоріше набуває чим далі тим більшої акселерації. Є до того об’єктивні причини, як, наприклад, глобалізація світу, небувалий технічний прогрес засобів масової інформації чи велика міграція людей за роботою, але є і суб’єктивні причини, що в нашому випадку означає низьку національну свідомість, чи невияснену національну та мовну приналежність.
Культурно-політична ситуація, яка склалася в останніх роках внаслідок політичних змін в країнах Центральної та Східної Європи, змушує нас задуматись над цілим рядом питань, що нині хвилюють нашу громадськість. Із-за багатьох причин нашій етнічній меншині не пощастило сформуватись у сильну, єдину визначну спільноту. Розкол української національності на українців та русинів посилює процес асиміляції, зменшує вплив та можливості нашого розвитку. За таких обставин склалася ситуація, коли словацька громадськість категорично розділяє українців та русинів, не беручи їх як етноси, що мають спільне коріння.
Русини-українці Словаччини живуть на своїх автохтонних землях понад тисячу років, внаслідок недосконалої політики у відношенні до національних меншин, досі не був прийнятий закон про національні меншини. Якщо наша держава не зрозуміє позитивного збереження життя і культури русинів-українців для неї самої, а ми, русини-українці, не будемо боротися за збереження свого, до того часу будуть постійно переважати процеси асиміляції.
Якби в наших регіонах був достаток роботи і добрий заробіток, коли б молоді люди могли вдома закладати сім’ї, то вони в далеко більшій мірі змогли б і дотримувати свою мову, віру, культуру, традиції, звичаї.
Останнім часом у житті нашої організації і цілої національної меншини дійшло до таких величезних змін, що дотеперішній спосіб самозбереження культурно-національного життя став недостатнім. Потрібна наука, потрібне і бажання Словацької Республіки та України допомогти нам зберегти нашу культуру.
Необхідна продумана систематична, активна діяльність власної інтелігенції та всіх свідомих русинів-українців вивчати своє минуле, аналізувати сучасне і боротися за збереження своєї культури.
Із згаданого вище випливає, що дослідження і аналіз культурних потреб, інтересів русинів-українців Словаччини вимагають нових підходів. Дослідження історії і сучасність стану культури нашої меншини можливі тільки при умові координації наукового дослідження, об’єднання творчих сил фахівців різних напрямків культури.
Концепцію роботи Союзу русинів-українців в нових умовах діяльності потрібно доповнювати проектом збереження та розвитку нашої меншини за активної допомоги Словаччини та закордонного українства.
В Словаччині для збереження потреб русинів-українців ми маємо школи з українською мовою навчання та з вивченням української мови. Навчання української мови та літератури також здійснюється на відповідній кафедрі Пряшівського університету.
Трагедія українського шкільництва в Словаччині полягає передусім у нашій байдужості, отже наше шкільництво залежить від нас самих. Колись байдужість зуміли паралізувати свідомі священики разом з учителями-народовцями.
Тому Центральна рада СРУСР до майбутнього мусить настоювати на прийнятті проекту основної концепції розбудови українського шкільництва:
По-перше, для подальшого існування нашого шкільництва необхідно забезпечити додаткові кошти для зарплат вчителів і для ходу школи;
По-друге, в школах з українською мовою навчання або з вивченням української мови необхідно підняти норматив на учня, а також підвищити внесок Словаччини на діяльність гуртків;
По-третє, у процесі наростаючої асиміляції на національно змішаній території респектувати нижчу кількість учнів в класах;
По-четверте, створити систему ефективного управління і контролю національних шкіл з участю представників даних національностей;
По-п’яте, подбати про те, щоб в органах, відповідальних за управління школами, були і представники національностей;
По-шосте, в прикордонних областях для шкіл з українською мовою навчання або з вивченням української мови необхідно підвищити кошти для поширення партнерських зв’язків.
Отже, ці кроки для оновлення системи національного шкільництва повинна зробити наша держава, зрозуміло, при активній участі СРУСР. Такий поступ бажаний і для створення системи розвитку культурно-національного життя русинів-українців.
Словацька Республіка ратифікувала Рамковий договорів Ради Європи про збереження національних меншин в 1995 році, який набув дію в 1998 році, та Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, який набув дію в січні 2001 року. З другого боку, та сама держава у відношенні до русинів-українців своєї країни проводить таку політику, яка сприяє ліквідації цілої меншини та її культури.
І тому внаслідок всього наведеного наші русини-українці поступово перестали поважати своє походження, своє коріння, свою віру, школу та культуру. Перестає гордитися своїм корінням, соромиться за нього. Відхід від юліанського календаря, церковнослов’янської мови, східного обряду послабили наш національний організм, і тому ми повинні до майбутнього прикласти максимум зусиль для респектування в наших церквах церковнослов’янської мови і азбуки та елімінувати несправедливу конкуренцію, політичний русинізм, який плодить негативні наслідки.
Тому перед СРУСР в тій області стоять такі завдання:
По-перше, заінтересувати і морально зобов’язати нашу інтелігенцію та творчі організації, а саме Спілку українських письменників Словаччини, Асоціацію україністів та Асоціацію українських лікарів Словаччини, СНМ – Музей української культури у Свиднику, творчу групу української редакції національно-етнічних передач Словацького радіо в Кошицях для вирішування соціально-економічних та культурно-національних проблем нашого населення.
По-друге, на засіданнях комітету Уповноваженого в справах національних меншин та етнічних груп та на засіданнях двосторонніх міжурядових словацько-українських комісій з питань шкільництва, науки, культури, а також з питань прикордонного співробітництва звертати постійну увагу забезпеченню прав національних меншин, створенню оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх потреб.
По-третє, активізувати презентацію русинів-українців в СР посередництвом словацької преси та Інтернету наблизити діяльність нашої організації та всю нашу культуру і літературу широкій словацькій та закордонній українській громадськості.
Шановні делегати, гості!
Одною з важливих ділянок роботи СРУСР є культурно-виховна діяльність. Вона представляє широку базу культурних активностей людей в час їх дозвілля. За звітний період 2008 – 2012 років зроблено багато корисної і потрібної роботи. Напрямок роботи на цій ділянці після V з’їзду був орієнтований на розвиток творчих проявів людей, використання культурних традицій в активній художній діяльності.
Треба підкреслити, що тут було досягнуто цілий ряд позитивних результатів. Це видно в динамічному розвитку активності колективів окремих жанрів, зростанні їхнього художнього рівня, реалізації виступів на різних акціях місцевого, регіонального, загальнодержавного та закордонного характеру. Можна навести цілий ряд прикладів успішного розвитку діяльності колективів народної художньої творчості. Про це пересвідчується на наших традиційних фестивалях і святах багаточисленна публіка любителів народних традицій.
Кожного року організуємо декілька акцій загальнонаціонального характеру. Йдеться передусім про Свято культури русинів-українців Словаччини в Свиднику, Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини в Камйонці Старолюбовнянського округу, конкурсний огляд народних пісень «Маковицька струна» у Бардієві та Пряшеві, Фестиваль духовної пісні у Снині, Фестиваль драми і художнього слова ім. О. Духновича у Пряшеві і Меджилабірцях, огляд з художнього читання поезії та прози ім. Ірини Невицької «Струни серця», програма народної пісні, музики і слова, присвячена нашим селам – «Не забудь свою колиску». Конкурсний огляд з художнього читання поезії та прози ім. Ірини Невицької «Струни серця», присвячений пам’яті письменниці Ірині Невицькій, за оцінюваний період здійснився в селах Ряшів на Бардіївщині, Удол в окрузі Стара Любовня, Збудська Біла на Меджилабіпщині та в місті Пряшеві.
У цьому святі беруть участь в середньому біля 20 декламаторок, а також гості – декламаторки з України. Це жінки передусім із Свидника, Снини, Гуменного, Пряшева, Бардієва, Михалівець, Старої Любовні та інших сіл і міст. Приємно констатувати, що жінкам не бракує ентузіазму, енергії, щоб з кожним роком примножувалось число тих, які бережуть і несуть до інших силу і красу художнього слова.
СРУСР гордиться тим, що серед любителів художнього слова вже 22 роки активно працює на ниві популяризації та поширення кращих зразків художньої прози та поезії не лише місцевої української, але і загальноукраїнської, словацької, російської та інших літератур клуб художнього слова жінок у Свиднику. Клуб працює при Піддуклянській бібліотеці у Свиднику під керівництвом Марії Лабик та Анни Ванько.
Шановні делегати, дорогі гості!
Фестиваль драми і художнього слова ім. О. Духновича здійснювався в містах Пряшів та Меджилабірці. Останній рік тільки в Пряшеві. Приємно констатувати, що він став достойним пропагатором драматичної творчості русинів-українців Словаччини. В житті нашого населення має свою давню і багату традицію. Потрібно підкреслити – це найпотужніший імпульс духовного самовираження русинів-українців.
Завдяки цілеспрямованій праці нашої організації фестиваль проходить в двох частинах, а саме в першій частині змагаються читці-декламатори, а в другій – драматичні колективи.
В першій частині фестивалю бере участь понад 50 читців-декламаторів. Появляються тут нові талановиті учні, які вперше попробували свої творчі здібності продекламувати доступну їхньому віку поезію та виразно прочитати твір перед широкою публікою. Треба підкреслити такий факт, що у наш вік комп’ютеризації у дітей є потяг до книжок, до художнього слова, до пошуків духовної краси. Оцінюємо факт, що учні читають власну творчість.
У другій частині фестивалю беруть участь драматичні колективи: «Сонечко» – ОШ з Шариського Ястраб’я на Старолюбовнянщині, «Думка» з Кошиць, драматичний колектив із села Ряшів Бардіївського округу та учні З’єднаної ОШ і Гімназії ім. Т. Шевченка з Пряшева, артистка Евеліна Гвать з Ряшева. Найчастіше гостем був Закарпатський обласний музично-драматичний театр з Ужгорода.
В кінці травня або початком червня кожного року проходить Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини в селі Камйонка Старолюбовнянського округу. У програмі виступають кращі самодіяльні фольклорні колективи Пряшівського та Кошицького країв. Гостювали тут колективи з Польщі, Сербії та України. Потрібно оцінити те, що у конкурсному огляді співацьких груп ім. Степана Біттнера в рамках фестивалю беруть участь дитячі та молодіжні групи.
Шановні друзі!
Надзвичайно велике жанрове багатство української народної словесності. Народна поезія і народна пісня – то окраса народної творчості. Кожного зачаровує чітким ритмом, добірними словами, живою народною мовою. Не любити таку творчість – неможливо.
Такі вартості засвідчує Свято культури русинів-українців Словаччини у Свиднику. Воно притягує не лише шанувальників фольклору з Словаччини, але радо туди приїжджають гості з Польщі, Чехії, Хорватії, Сербії, Російської Федерації та України. Свято культури у Свиднику – то контакт зі світом, то нагода заявити про себе, викресати в людей гордість за своє.
Програма свят є настільки насичена, що відвідувач часто і не знає, де перше скочити, як то кажуть, аби щось не пропустити. Цікаво тут і юним відвідувачам. Притягують їх не тільки різні атракції, але і безпосередня зустріч з піснею, танцем, веселістю, зустрічі з інтересними людьми. І сьогодні дуже приємно, що наше Свято культури є живе, що воно служить об’єднанню людей, а не розділенню. Бо нас нема чого ділити. Ми – єдиний народ, добрий, працьовитий. Ми вважаємо багату народну культуру русинів-українців складовою частиною культури Словаччини, нашої держави.
У місті Снині здійснюється Фестиваль духовної пісні. Свято духовної пісні глибоко народне. Воно художньо зростає, що підтверджують всі колективи, але особливо хор Православного кафедрального собору з Пряшева, Український народний хор «Карпати» з Кошиць, хори з Воронова, Списької Нової Весі, Стропкова, Требішова, Михаловець, хор «Димитріос» з Порача, колективи з України, Польщі та Сербії. В наведених хорах співає багато молоді, що свідчить про те, що фестиваль у Снині має перспективу дальшого розвитку. Свідченням цього є також не лише високоякісне мистецтво, але і глядач, який у Снині виявився вдумливим та вдячним.
Вже 40 років традиційно прекрасне історичне місто Бардіїв збирає талановитих дітей та молодь і їх учителів та керівників, які справді не можуть уявити собі життя без пісні. Адже мистецтво для них – то особливий спосіб самовиявлення, прекрасний світ гарної реальності та емоцій. А для того, щоб яскраво і багатогранно змогли розкритися здібності дітей шкільного віку та молоді, але і дорослих виконавців народної пісні, СРУСР за активної підтримки міста Бардієва щороку реалізує велике свято народної пісні – «Маковицька струна».
З нагоди 40-ої річниці чудового свята у 2012 році приматор міста Бардієва Борис Ганущак передав Союзу русинів-українців Словацької Республіки лист подяки.
Наперекір проблемам, абсолютній нестачі фінансів, без апарату фахівців в області різних форм культурно-освітньої праці та без професіональних працівників регіональних рад наша організація активно працює, організує різні культурні акції на регіональному та місцевому рівнях.
Традиційно Новий рік за юліанським календарем відмічають жителі багатьох сіл і міст Словаччини. Новорічні бали і Маланчин вечір відбуваються в Кошицях, Пряшеві, Снині, Михалівцях та інших містах і селах. Потрібно оцінити традиційні різдвяні концерти в Кошицях, новорічну зустріч та різдвяне свято в дитсадку з українською мовою виховання та в З’єднаній ОШ і Гімназії ім. Т. Шевченка в Пряшеві, новорічний концерт різдвяних і новорічних звичаїв у Снині та Стащині.
За пройдений виборчий період в наших регіонах проводило народну художню творчість більше ніж 45 колективів різних жанрів. Наведені колективи об’єднують до 1400 членів. Щорічно вони реалізують понад 215 виступів з нагоди різних культурно-суспільних подій.
Добру роботу проводить Гуменська регіональна рада СРУСР, яка щорічно організовує свята культури при активній співпраці з самоуправами сіл та міст, наприклад, в селі Руська Поруба, вечори української поезії та музики в Снині, в селі Підгородь Собранецького округу, в селах Пихні, Стащин, Убля, Рунина, «Під Бескидом зелененьким» в Гуменному. Потрібно високо оцінити свято народних традицій «Пізнавай і зберігай спадщину своїх предків» в селі Орябина Старолюбовнянського округу.
Кілька років тому Союз русинів-українців у Свиднику розпочав традицію «Новорічне віншування», проходять тут дитячі зимові розваги, традиційне колоття – «Забиячка». Визначне місце в роботі Свидницької РР має відома акція «День народних традицій», невід’ємною частиною якої є варіння пирогів. Треба сказати, що ця акція набула широкого резонансу і стала надзвичайно популярною. В цей день ми зустрічаємо значне число любителів і шанувальників народних традицій.
Новою домінантою в житті нашої організації було зосередження уваги на працю з молоддю, бо той, хто турбується про своє майбутнє, мусить неодмінно опікуватись справою молодих.
З того приводу для молоді були організовані різні конкурси, літні школи українознавства, літні табори. Оцінюємо здійснення молодіжного табору дітей, вже шостого по черзі, на Зимплинській шираві. Дякуємо керівництву молодіжної організації «Пласт» в Кошицях за особистий вклад в реалізацію літніх таборів та літньої школи українознавства. У літніх таборах бере участь молодь практично з усіх регіонів Пряшівщини. Метою літньої школи було передати учасникам елементарні знання з історії, літератури і культури, познайомити молодь з пісенним багатством, визначними постатями нашого народу.
Вигорлатська бібліотека в Гуменному вже багато років проводить регіональні змагання літературних талантів – школярів та молоді.
Шановні делегати, гості!
Союз русинів-українців позитивно оцінює ставлення Уряду Словацької Республіки до діяльності Музею української культури у Свиднику, метою діяльності якого є документувати основні етапи культурного, історичного, політичного та соціального розвитку русинів-українців Словаччини від найдавніших часів до наших днів. Потрібно підкреслити, що всі культурно-освітні акції, визначні події, виставки, конференції, які організовує Музей української культури у Свиднику, тісно пов’язані з головними завданнями Союзу русинів-українців Словацької Республіки.
В роботі СРУСР визначне місце належить пресі – газеті «Нове життя» (виходить з 1951 р.) та дитячому журналу «Веселка» (виходить з 1951 р.).
Радує, що всі наші зусилля зводяться до того, щоб наша преса і надалі служила спільній справі – збереженню і розвитку української національної меншини в Словаччині. В інтересі поінформованості, націленості на актуальні завдання доцільно було б, аби наша преса доходила до всіх первинних організацій СРУСР, до всіх його організаційних структур. Так само потрібно зробити необхідні кроки для інтернетизації української преси Словаччини, прийняти міри для того, аби задовольнити просьбу багатьох читачів з України, щоб її могли читати в бібліотеках, в окремих установах, декотрих навчальних закладах в Закарпатській області України, в столичних бібліотеках Києва та в західних областях України. Отже, слід повернутись до того, коли наша преса на світанку української незалежності кількома тисячами примірників надходила в Україну.
Високо оцінюємо працю редактора газети «Нове життя» Мирослава Ілюка та редактора журналу «Дукля» і «Веселка» Івана Яцканина.
Наша організація розгортає свою діяльність з багатьма культурно-освітніми установами та організаціями України, а також з партнерськими організаціями у Польщі, Чехії, Угорщині, Сербії і Хорватії. СРУСР є членом Європейського конгресу українців і Світового конгресу українців, членом Світової федерації українських лемківських об’єднань.
Цінну допомогу в реалізації найрізноманітніших програм надають регіональні ради СРУСР, самоуправи міст і сіл. З представників самоуправ до наших найактивніших співпрацівників належать приматор міста Свидника Ян Голодняк, міста Бардієва Борис Ганущак, міста Снини Штефан Міловчик, старости села Камйонка Юрій Єдинак, села Бехерів Йосиф Ґмитерко, села Стебник Степан Кучечка, села Удол Степан Арендач, села Орябина Микола Каня, села Руська Поруба Дмитро Ферко, села Пихні Михайло Шестак, села Рунина Маріан Реґула, села Убля Надежда Сірка, села Підгородь Ярослав Мигальов, села Стащин Ян Кереканич, села Кленова Душан Гірча, села Збудська Біла Мілан Матушка.
Особливо треба оцінити допомогу Пряшівського самоврядного краю, його голови Петра Худика та завідуючої відділом культури ПСК Еви Арвайової.
Велику подяку висловлюємо колективам і їх керівникам, а саме: Українському народному хору «Карпати» з Кошиць, художній керівник Левко Довгович, чоловічій співацькій групі «Поляна» з Кошиць, керівник Ярослав Дірґа, ФК «Барвінок» з Камйонки, керівник Мартин Караш, дитячому ФК «Маковичка» із Свидника, керівник Марія Бойкас, ФК «Маковиця» із Свидника, керівник Марія Пайзинка, ФК «Поляна» з Орябини, керівник Марія Каня, ФК «Куровчан», керівники Іван та Яна Поповець, ФК «Порачан» з Порача, керівник Гелена Мацала, ФК «Тихопоточан», керівник Марта Дуда-Башиста, ФК «Яворина» з Торисок, керівник Домініка Ярошик, ФК «Ялинка» з Вільшавиці, керівник Гелена Бринзова, дитяча співацька група з Хмельової, колектив «Сердечко» З’єднаної ОШ і Гімназії ім. Т. Шевченка у Пряшеві, керівник Івета Світок, ФК «Карпатянин – сеньйор», керівник Ян Секерак, ФК «Бескид» із Стащина, керівник Марія Капраль, ФК «Пихончанка» із села Пихні, керівник Михайло Шестак, ФК «Старинчанка» зі Снини, керівник Златіца Фундак, ФК «Пчолинчанка» з села Пчолине, керівник Зузана Ґайдош, співацька група «Дукат» із Снини, керівник Мілан Дутка, «Рунинчанка» з Рунини, керівник Анна Лацлав, співацька група молоді зі Зубного, керівник Іван Мигалич, жіноча співацька група «Лелія» з Гуменного, керівник Міріам Мудрик, «Гуменське тріо», керівник Іван Мигалич, співацькі групи і драматичні колективи села Ряшів, керівник Евеліна Гвать, дитячий драматичний колектив «Сонечко» ОШ Шариське Ястраб’є, керівник Власта Сопко.
Дякую Піддуклянському осередку культури та Піддуклянській бібліотеці у Свиднику, Вишньошариському осередку культури у Бардієві, Земплинському осередку культури в Михалівцях та Старолюбовнянському осередку культури за активну і творчу співпрацю.
Наше спасибі належить директорам та учителям основних і середніх шкіл, кафедрі україністики філософського факультету Пряшівського університету, науковцям, письменникам та усім, хто словом і конкретними діями сприяє роботі СРУСР.
Ми глибоко влячні Міністерству культури СР, Міністерству закордонних справ СР, Пряшівському самоврядному краю, міністерствам культури та туризму, закордонних справ та освіти України, Посольству України в СР, особисто Надзвичайному і Повноважному Послу України Олегу Гаваші, Генеральному консульству України в СР у Пряшеві, почесному консулу України в СР Станіславу Обіцькому за їхню моральну та матеріальну допомогу українській національній меншині в Словаччині.
Наперекір постійним комплікаціям СРУСР залишив за собою помітний слід на полі збереження та розвитку культури. Завдяки результатам своєї діяльності наша організація завоювала своє певне місце в мережі культури Словаччини. Нашу організацію вважають визначним культурним центром, який є здобутком не тільки для місцевої культури, але витримає вимогливі критерії у порівнянні з подібними організаціями за кордоном. Це свідчення української присутності на теренах Словаччини, це результат свідомої праці творців нашої преси, керівників колективів народної художньої творчості та її членів, організаторів нашої культури.
Русини-українці, працюючи в різний час і в різних обставинах, живилися духовними надбаннями українського народу, а той дух українства додавав силу протистояти асиміляції і відвойовувати ту правду, якою жили наші предки.
Відстоювання цих засад вважає своїм обов’язком і нинішнє керівництво СРУСР.
Звертаюсь до вас, шановні делегати, а посередництвом вас до всіх членів нашої організації і до всіх громадян нашої національної меншини, які до 21 травня 2011 року себе написали: русином (33 482) чи українцем (7 430), щоб вони, не зважаючи на своє особисте пересвідчення, на свої інакші погляди на національну, релігійну чи іншу проблематику, були толерантними до особистих поглядів інших громадян і брали активну участь в позитивній роботі на користь всього нашого населення. Тому що ми є одне неподільне ціле!
Зокрема звертаюсь до представників обох руських церков, як до найстарших структур нашого життя, які і на сьогодні мають повну організаційну структуру, що охоплює кожного громадянина від народження аж до його смерті, щоб використали цю свою організаційну і впливову перевагу для зростання всього багатства, яке наше населення досягло, переважно під їх впливом, протягом тисячорічного свого існування.
Одночасно звертаємось до підприємців, щоб і вони не шкодували сил для підтримки таких кроків життя наших людей, які поведуть до його збереження та розвитку.
СРУСР заявив про себе, що він продовжує бути важливим учасником соціального і духовного буття, що більшість його талановитих і самовідданих членів береже одвічні традиції русинів-українців.
Шановні делегати! У цій благородній праці є місце для кожного з нас!
Частина учасників з’їзду
Vyhlásenie delegátov
6. zjazdu Zväzu Rusínov-Ukrajincov Slovenskej republiky
6. zjazd ZRUSR po zhodnotení činnosti svojej organizácie za uplynulé obdobie je opätovne nútený konštatovať, že kultúrno-národnostný život zaznamenáva úpadok jednak kvôli čoraz väčšej apatii rusínsko-ukrajinského obyvateľstva, ktorá vyplýva aj zo zložitej sociálno-ekonomickej situácie v regióne, ktorý obýva, a jednak z prístupu štátu k národnostným otázkam, ktorý nedáva nádej na perspektívu.
Svedčia o tom aj fakty z obdobia, ktoré hodnotil zjazd. Ukrajinské národnostné školstvo je už takmer na dne, a to nielen pre nezáujem rodičov a deti o vyučovanie ukrajinského jazyka, ale často iba pre ekonomické otázky, ako to bolo v prípade základných škôl v Habure a v Ruskej Porube. Opätovne žiadame kompetentné štátne orgány v oblasti školstva, aby sa dôkladnejšie zaoberali otázkou ukrajinského národnostného školstva a vyčlenili pracovníkov na príslušných stupňoch riadenia zodpovedných za túto problematiku.
Alarmujúci je stav rozhlasového národnostného vysielania. Po likvidácii Hlavnej redakcie národnostno-etnického vysielania Slovenského rozhlasu v Prešove v roku 2003 a jeho presťahovaní do Košíc dochádza pravidelne k ďalšiemu obmedzovaniu jeho činnosti v oblasti finančnej, personálnej a programovej. Ako príklad hrubej neznalosti pomerov a arogancie môžeme považovať presun vysielacích časov do neskorých večerných hodín a zrušenie vysielania pravoslávnych liturgií. Delegáti zjazdu dôrazne protestujú proti tomuto rozhodnutiu a žiadajú vedenie Rozhlasu a televízie Slovenska, ako aj Radu RTVS, aby sa zaoberali týmito otázkami a prijali uspokojujúce riešenia.
Delegáti zjazdu sú nútení konštatovať, že v SR výrazne chýba zákon o postavení národnostných menšín a o financovaní kultúrno-národnostných organizácií. Udalosti posledných dvoch rokov ukazujú, že presun kompetencií z MK SR na Úrad vlády len skomplikoval situáciu. To, že financie na schválené projekty boli pridelené v roku 2011 až v mesiaci júli a v roku 2012 v októbri-novembri a na periodickú tlač dokonca až 27. decembra, je skôr výsmechom ako pomocou pre národnostné menšiny. Je žalostné, že ústredné štátne orgány v posledných rokoch si neplnia svoje zákonné povinnosti a dokonca ani nereagujú na opravnené sťažnosti a listy zástupcov kultúrno-národnostných organizácií, nehovoriac už o osobnom kontakte.
Delegáti zjazdu dôrazne žiadajú, aby bolo plne uplatňované právo subsidiarity, tak ako to vyplýva z Ústavy SR, pretože doteraz sa využíva iba ak symbolicky, pretože zásadné rozhodnutia v oblasti národnostného školstva a kultúry sa prijímajú bez účasti alebo vypočutia názoru dotknutých národností.
Delegáti tiež považujú za vhodné, aby Slovenská republika v duchu záverov Medzivládnej slovensko-ukrajinskej komisie pre kultúru, školstvo a národnostné menšiny prispela na rekonštrukciu Centra ukrajinskej kultúry tak, ako sa pričinila spolu s ukrajinskou stranou o otvorenie Centra slovenskej kultúry v Užhorode.
Prešov 26. januára 2013
Delegáti 6. zjazdu Zväzu Rusínov-Ukrajincov SR