Про легенду української естради – Володимира Івасюка сьогодні говорить вся мистецька спільнота України.
З ініціативи ректора Академії культури і мистецтв Закарпатської облради Наталії Шетелі у читальній залі студентської бібліотеки відбувся вечір пам’яті з нагоди 75-ої річниці від Дня народження основоположника української естрадної музики і пісні, видатного композитора і поета Володимира Івасюка.
Участь у заході взяли викладачі вишу, студенти та запрошені.
Серед них – Мар’яна Матейко, Анастасія Вишневська-Маркович, Марина Росада, Артем Зейкан, вокальний квартет під керівництвом Лідії Гряділь у складі Євгенії Уліганець, Євгенії Кепич, Дарини Лесюк та Ангеліна Терпай. У їх виконанні прозвучали такі пісні, як «Жовтий лист», «Я піду в далекі гори», «Зелений гай», «У долі своя весна» та «Балада про мальви». Викладачі вокалу Мар’яна Матейко та Анастасія Вишневська, у співпраці з викладачем спеціальності «Аудіовізуальне мистецтво» Тіберієм Шютівим, поділилися своєю творчою відеороботою – відеокліп до пісні В. Івасюка «Пісня буде поміж нас».
Викладач циклової комісії «Вокально-хорових та музично-теоретичних дисциплін» Катерина Купрій розповіла про багатогранну постать композитора та співака. Зазначалось, що народився він у 1949 році у містечку Кіцмань, Чернівецької області. За час своєї творчої роботи він подарував мистецькому світу 107 пісень, 53 інструментальні твори, музику до кількох вистав. Також мав неабиякий талант до малювання.
Але 18 травня 1979 року його тіло знайшли в Брюховецькому лісі…
Наталія Ігорівна у своєму виступі наголосила, що ця звістка тоді сколихнула весь мистецький світ нашої країни, студентство,яке дуже полюбило його пісні. А ми любимо ті пісні і вірші, в яких знаходимо дорогі серцю спогади про маму, родину, рідний край. Саме ці важливі поняття і присутні в творах Володимира Івасюка. Оскільки він зростав у творчій родині (його батько – Михайло Івасюк був письменником), то це було чи не головним чинником естетичних і мистецьких почуттів Володимира, його розуміння краси слова, звичаїв.
Його неймовірно гарні пісні – «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви» український народ співає протягом багатьох поколінь. «Це – дорогоцінний спадок,який маємо берегти ревно. Спадок, котрий кулею не можна вбити, але байдужістю – так», – наголосила Наталія Шетеля
Пісні Івасюка співатимуть ще довго, проносячи через століття в своїх серцях.
Володимира Івасюка визнано Героєм України (2009, посмертно), Лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно).
Відзнаки народу – любов і шану він матиме вічно!