Medikit UA

Слово з нагоди 50-річчя відкриття Закарпатського музею народної архітектури та побуту

Слово з нагоди 50-річчя відкриття Закарпатського музею народної архітектури та побуту

27 червня 1970 р. в Ужгороді з великим суспільним піднесенням відкрито Закарпатський музей народної архітектури та побуту.

Це була справді визначна подія у культурному житті області, якій передувала самовіддана праця багатьох людей, установ та організацій, в тому числі першого покоління музейних працівників.

14 років життя (19681981) віддав я цьому музею, працюючи на посадах старшого наукового співробітника, завідувача науково-експозиційним відділом, заступника директора з наукової роботи. Вважаю ці роки найкращими, найщасливішими у своїй трудовій діяльності. З великою любов’ю і пієтизмом згадую, як у самовідданій праці творилася народна леґенда про минуле, про старе закарпатське селоа, в якому упродовж віків зберігалися звичаї і традиції предків, господарські і культурні особливості та духовність багатьох-багатьох поколінь закарпатців.
Особливо пам’ятними, хоча й важкими, були перші три роки до відкриття музею, коли у численних відрядженнях, експедиціях і поїздках по селах області доводилося перебувати увесь час, часто без вихідних і святкових днів, у будь-яку погоду, в тому числі взимку, знаходити на горищах хат, у хлівах, стодолах, інших господарських будівлях старовинні знаряддя праці, побутові речі, мистецькі вироби та ін., не з книжок, а безпосередньо в селах, вивчати народну культуру і народне життя, ставати етнографами і музейниками, радіти з того, що праця зі знанням і любов’ю втілюється у створюваний музей народної архітектури та побуту на Замковій горі в Ужгороді — творіння народної мудрості і краси, визначну пам’ятку народному генію, безсмертю людської душі.

Нині з відстані півстоліття з вдячністю згадую імена людей причетних до створення музею, більшість з них вже відійшли у вічність. Серед них: Федір Манайло, Петро Сова, Володимир Сікорський, Василь Керечанин, Михайло Мазюта, Михайло Тиводар, Іван Попович, Марія Найпавер-Пеняк, Ганна Сливка, Олександр Шабалін, Степан Пеняк , Семен Поляк та багато інших, в тому числі власники хат перевезених в експозицію музею і численні поціновувачі ентузіасти народної творчості з різних сіл і районів краю.
За 50 років, що уплинули з часу відкриття музею, різними поколіннями музейних працівників, у тому числі нинішніх, зроблено помітний внесок у його розвиток, перетворення у вагомий осередок науково-дослідного і культурно-освітнього життя Закарпаття і всієї України. Скарбницю безсмертних народних творінь.
То ж, щиро бажаю музейним працівникам невтомної та плідної праці на близькій і дорогій ниві рідної землі.
Павло Федака, етнолог, історик, доктор історичних наук, старший науковий співробітник (1968 – 1969), завідувач науково-експозиційного відділу (1969- 1971), заступник директора з наукової роботи (1971-1981) Закарпатського музею народної архітектури та побуту, почесний голова Закарпатської крайового товариства «Просвіта».
Світлини з архіву Федаки П.М.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *