Людина своїм відношенням до правди визначає статус свого перебування в спільноті. Йдеться про очевидну правду, яка є однією для всіх, яку, здебільшого, не визнають залежні, або ті, хто є зацікавлений в її спотворенні.
Існують різні методи, як правду знівелювати, викривити, чи взагалі довести її до абсурду, «фахово» доказуючи, що чорне то є біле. Так як людина завжди свої дії і поведінку узгоджує з інформацією, яку отримує, то якщо остання є неправдивою, то відповідно і вчинки людини не є раціональними. Правдива інформація допомагає йти по шляху духовного вдосконалення, вона може розвивати в людині благородні якості, брехлива ж, навпаки, сприяє появі агресії, доводячи людину до рівня зомбованості.
Це яскраво спостерігається при диктаторських режимах. В сучасному світі це підтверджується відношенням народу Північної Кореї до свого керівника. Щось подібне відбувалося в Радянській Україні, коли в 1953 році не тільки комуністи щиро плакали за Сталіним. Зрозуміло, що вони би не плакали, якби знали правду про жахливість його вчинків та дій, які є зафіксованими в архівних матеріалах. Бо ця правда є моторошною. Вона стосується кожного українця і той хто про неї не хоче знати, хто її цурається чи боїться приречений приймати помилкові рішення і ставити перед собою хибні цілі. Правда для порядної і мислячої людини завжди є зобов’язуючою. Радянська система професійно прищепила всім своїм послідовникам зневагу до правди, опускаючи їх на нижчий рівень духовного існування з метою маніпуляції їх розсудком. Показовим в цьому спрямуванні є недавні опитування, що проводилися в Україні. Виявляється, що відповідно до них зараз на Заході позитивно до Сталіна ставиться 6 відсотків опитаних, а на Сході — 36.
Це є надзвичайно тривожна статистика. Адже ця категорія громадян при відповідних умовах, буде активно впроваджувати в життя радянські ідеї. Для них правда ототожнюється із рівністю, яку, в свою чергу, найпростіше відтворити в середовищі злиденних. На сьогодні високий рівень в суспільстві заздрості та зневаги є наслідком радянської зрівнялівки, тобто відсутність для всіх однакових рівноправних умов. Адже є різниця між сьогоденням і періодом, коли інакодумців знищували фізично. Для людини обмеженої, яка спроможна мислити тільки в межах радянського світогляду завжди ініціативний, прагнучий мати свою справу чи бізнес – обов’язково спекулянт і злодій. Враховуючи все це дивно спостерігати картину, коли представники малого та середнього бізнесу на виборах підтримують політичну силу, яка по суті руйнує умови для ведення цього бізнесу. Це є яскравим прикладом того, що не тільки злидні, але і гроші можуть затьмарювати розум. На сьогодні, мабуть, доцільно говорити, що базова причина протистояння в Україні між Заходом і Сходом є прихована в різному відношенні до християнських цінностей. Для практикуючого християнина правда і відношення до неї відіграють надзвичайно велику роль, і це, безумовно, відображається на взаємостосунках в середовищі їхнього існування.
У середовищі мислячих, при намаганні вирішити проблему, в першу чергу усувають причини, які цю проблему створили. Зазвичай, джерелом проблем є людина, або різна за величиною, спільнота. І тут залежність очевидна і показова: чим рівень свідомості нижчий, тим більша кількість проблем продукується і складність їх є вищою. То ж з огляду на те, що ми є всі між собою взаємопов’язані, як у просторі так і у часі, ми вимушені говорити про себе. Говорити чесно і відверто, не злорадствувати і не принижувати. Говорити правду не тільки про тих хто знаходиться в авангарді протистояння, але і про тих хто є середовищем в якому формується мотивація для протистояння. Якщо вважати, що рівень свідомості кожного характеризує його позицію та поведінку, то вже доцільно говорити і про те, що існують три тісно пов’язаних між собою складові, які формують свідомість людини:
– генетичні схильності;
– навколишнє середовище та рівень його сприйняття;
– знання, здібності до осмислення інформації та прийняття рішень;
Третя складова є базовою, позаяк відіграє основну роль в процесі розвитку людства. Не тільки людина, але і утворення до складу якого вона входить є унікальним. Перспектива його існування залежить від вибудованої в ньому гармонії взаємостосунків, як внутрішніх так і зовнішніх. Норми взаємостосунків в Україні на даний час є недолугими. Правова система, яка би мала їх удосконалювати, працює не ефективно. Ми поволі наближаємось до рівня взаємостосунків, які є характерними для ромського середовища. Уже традиційна зневага до знань, відверте намагання започаткувати кастовість, підвищений попит на освічених шахраїв, щоб узаконити зневагу до правди, хизування не вічними цінностями, а тими – які злодії крадуть та іржа і міль псують т.д. Ми повинні збагнути, що всі є причетними до ситуації в якій опинились. Зрозуміти, що «синдром циганщини» є присутнім по всій Україні, але найбільш виражений він є на територіях де більший час господарювали більшовики, або їх ярі послідовники.
Голова Виноградівської РО НРУ Михайло Лісіцкі