Забувши при цьому, як покинув помирати в злиднях рідну матір і залишив безбатченками трьох дітей від першого шлюбу.
В багатостраждальній Україні вже стало національною особливістю вибирати народних обранців з числа бандитів, повій та решти кримінальних авторитетів. Ну, полюбляє наш народ страждати мазохізмом. Дивує інше – невже люди, які прагнуть стати публічними та всенародно відомими, не думають про те, що їх брудна білизна все одно стане надбанням громадськості, адже, як казав класик, у кожного в шафі є свої скелети.
Не став виключенням і кандидат-мажоритарник по 68-му одномандатному виборчому округу, до якого входять Ужгород, Чоп та Ужгородський район, – Володимир Смоланка. «Обліко морале» кандидата, яке ретельно вилизується піарщиками від балогівського штабу «Єдиний Центр» зовсім не таке непогрішне, як йому хочеться показати. Офіційна біографія, звісно ж, ідеальна: вчився, одружився, працював, досяг… Але насправді не все так гладко.
Мало хто знає, що в маленькому будиночку по вул. Л. Українки в Ужгороді довгий час в бідності проживала його мама Євгенія, яка свого часу керувала міською станцією переливання крові. Після смерті батька – Івана Смоланки (професор, доктор хімічних наук, який багато років присвятив хімічному факультету УжНУ), похованого в Ужгороді, люблячий син вирішив поселити у батьківський будинок свого дорослого сина і тихенько відрядив мати у село до дальніх родичів, де вона й померла. Там її і поховали, тому що син так і не спромігся перевезти тіло матері в Ужгород, щоб поховати поряд з чоловіком. Будь-хто, задавши пошук в Інтернеті, не знайде про батьків Володимира Івановича жодного слова – він не згадує про них ні в одному з чисельних інтерв’ю. Хочеться вірити, що це від докорів сумління.
На деяких сайтах опубліковані цікаві інтерв’ю, об’єднані загальною темою – про дітей відомих людей. В одному з них мова йде про трьох дітей Смоланки, мовляв, які вони всі успішні й правильні, а з фотографій на читачів дивиться цілком зразкова сім’я. І звичайно ж, немає ніякої інформації про те, що зразковий сім’янин Смоланка довгий час мав більш, ніж близькі стосунки з однією із своїх медсестер. Апофеозом цього союзу стало народження дитини, і таким чином пан доктор в черговий раз став батьком. Схоже, медсестра була наполегливою особою, оскільки незабаром Смоланка покинув законну дружину (у дівоцтві Вовканич) і одружився зі своєю пасією. Однак, такі матримоніальні пасьянси не надто сприяють політичній кар’єрі – молода дружина з дитиною в офіційній біографії звучить гірше, ніж десятиліттями благословенний шлюб. Тому напередодні виборів Володимир Іванович розводиться з останньою дружиною і знов… одружується з першою. Таким чином, повернутий в лоно сім’ї майбутній кандидат в нардепи упорядковує свою офіційну біографію.
Окремо про моральні (чи аморальні) якості слуги народу від Гіппократа свідчить той факт, що отриманий від зарубіжних меценатів томограф – надзвичайно корисна річ у нашій області – отриманий, до речі, в якості гуманітарної допомоги (тобто – безкоштовно), експлуатується на повну котушку, але вже зовсім не безкоштовно. Чомусь кожен хворий, який потребує обстеження, має заплатити за послугу 1500 гривень, що складає майже дві пенсії середньостатистичного українського пенсіонера.
Складно оминути питання і професійного рівня нейрохірурга В. Смоланки. Очолюваний ним Обласний центр нейрохірургії та неврології у всіх ЗМІ називають провідним в Україні. Тим не менше, можна вивести дивну закономірність: пацієнти В. Смоланки живуть не більше півроку. Чому? На це питання мала би дати відповідь комісія, яка насправді і повинна б оцінювати рівень підготовки лікарів. Але пан Смоланка, видимо, має дуже захищену спину, оскільки саме за його гарячого сприяння і “під нього” було ліквідовано обласний пологовий будинок, що спеціалізувався на патології. І це в світлі того, що сьогодні практично кожні другі пологи відбуваються з патологією. Зате маємо Обласний центр нейрохірургії та неврології, який перетворено на безроздільну вотчину та більш ніж ефективний бізнес-майданчик для заробляння грошей паном Смоланкою.
Вбитий горем батько 36-річної Євгенії з пр. Свободи в Ужгороді (з етичних міркувань не станемо називати прізвище) повідав про те, що на операцію доньки йому довелося віддати гроші, які родина ціле десятиліття збирала на придбання автівки. Але молода жінка померла буквально через пару місяців після хірургічного втручання, проведеного В. Смоланкою. Така ж сама доля спіткала десятки інших пацієнтів, так що особистий цвинтар доктора доволі таки просторий.
Так, до речі, знову про батьків – на першому поверсі будинку по вул. Л. Українки, де проживали батьки В. Смоланки, довгий час жила ромська родина Юдіти Варги, котра, до речі, підгодовувала покинуту сином матір нинішнього кандидата в народні депутати Володимира Смоланки. Примітно, що в цій ромській родині дочка після смерті батька вивезла свою 80-річну мати до Угорщини, не залишивши її помирати на самоті. Коментарі, напевно, зайві.
Лана Морська