11.11.2016 р. о 13:30 у Воловецькому районному суді Закарпатської області під головуванням судді Вотьканич В.А. має відбутися чергове судове засідання в справі щодо позбавлення єдиного житла місцевої жительки Людмили Маврер, яка разом із трьома дітьми проживає на законних підставах на Воловеччині. Дане засідання з врахуванням і так вже порушених розумних термінів розгляду мало б стати вирішальним.
Фактично Людмилу з трьома дітьми хочуть зробити безхатьками свої ж рідні. Вона проживає з дня одруження, а це понад 15 років, в одному із будинків, які належать батькам чоловіка, які не злюбивши її, намагаються всіма методами розлучити їх сім’ю та виселити із єдиного наявного в сім’ї житла, шляхом постійних сварок. Її чоловік Олександр постійно на заробітках, який не бажаючи конфліктувати із батьками, повністю самоусунувся від процесу виховання дітей, наймолодшому з яких 7 років.
Можливо б цього суду абсурду і не відбулося, якщо б місцева служба у справах дітей виконувала свої прямі функції по захисту інтересів дітей, а не навпаки підтримала в суді позбавлення єдиного житла їх матері, а відтак і їх. А саме, начальник цієї служби Шуста М.Д., не перевіряючи умови проживання дітей, знаючи, що їх батько не бере участі у вихованні, всерівно висловила очевидно протиправну позицію, що відсутність житла у Людмили не вплине на нормальне виховання і утримання нею дітей.
Однак, завдяки громадському контролю та висвітленню в ЗМІ, районний орган опіки змінив свою позицію, надіславши до суду письмовий висновок, що позбавлення єдиного житла матері з дітьми є не припустимим. Водночас, нажаль, по сьогоднішній час цей орган так і не знайшов часу на обстеження умов проживання цих діток, вчергове порушуючи свої посадові обов’язки та нівелюючи державні гарантії захисту інтересів дітей на Воловеччині.
