Фестиваль Бограчу у Косино.
Було неймовірно КЛАСНО!!!
Атмосфера крутої тусівки. Публіка з усієї України підігрівалась звуками музики з етнічними мотивами від закарпатського гурту “Рокаш” і звичайно ж співом нашого неповторно-харизматичного і улюбленого Олега Скрипки (сюрприз від господарів свята).
Бограч куштувала і сегединський не обійшла увагою (обожнюю цю страву). Закарпатське вино лилось рікою. Але не це було основою отриманих вражень та емоцій.
Люди… з Рівного, Тернополя, Києва, Львова, Харкова, Дніпропетровська, Одеси… з найвіддаленіших куточків України. Усі між собою спілкуються, перескакуючи з української мови на російську і навпаки. Відчуття якоїсь єдності та близкості, так ніби зустрілись родичі, котрі давно не бачились. А ще синьо-жовті стрічки на рюкзаках, сумках. капелюшках, сережках і заквітчані віночки на чарівних дівочих голівках. Справжнє душевне, щире свято ЄДНОСТІ.
Зверху дощ накрапає, а ти ніжишся собі у теплесенькій (35-39град.) воді із ароматами сливовиці (горілка, настояна на сливі), або ж хмелю, чи шоколаду. Кожний басейн – суцільна розкіш для рецепторів та користь для шкіри.
Зізнаюсь, не дивлячись на усю спокусу евкаліптових, льодових. соляних, хамам і т.д. (усього 9 видів) саун, туди я так і не потрапила. Не вистачило на усе часу. Було стільки цікавого. Однак маю тепер привід ще раз найближчим часом відвідати Закарпатський курорт із термальними водами та національною екзотикою.
Інна Конар.
