Але закохані (згадайте вислів: «Я піду з тобою на край світу!») в це село на Тячівщині не поспішають. А якби й поспішили – було б їм нелегко.

Справа в тому, що від селища Дубове на легковій автомашині 21 кілометр до Усть-Чорної часто-густо доводиться добиратися не менше… чотирьох годин. Адже шлях страшенно розбитий масивними лісовозами. Місцеві жителі твердять: їх постійний рух викликаний тим, що продовжується не зовсім законне винищування лісових багатств. Підтвердив ці думки і громадський активіст високогірних районів нашого краю Михайло Юрик. Останній побував в Усть-Чорній і мав «щастя» кілька годин добиратися через баюри з Дубового в Усть-Чорну.
Під час повеней це поселення було для тодішніх керівників краю козирною картою для залучення інвестицій, потрібних для ліквідації наслідків повені. Гроші з державного бюджету надійшли, але сама Усть-Чорна це відчула найменше. Тільки й того, що ліс так само інтенсивно рубають, а тріски летять на місцевих жителів. Деколи від них боляче, але доводиться терпіти: до Дубового далеко, а до Києва ще далі…
Василь ЗУБАЧ