Хоча вертикаль антинародну змінити на народну неможливо, бо вона – вертикаль за суттю і змістом, пов’язаним з підпорядкуванням нижчих осіб більш високим. Де буде вона проведена, завжди сконає повноцінне місцеве самоврядування, що й дає живі сили кожному народу, міцнить націю, народжує свідомого громадянина. Але в нас наразі ніхто не вимовить: «Я – українець!» з таким же почуттям величної внутрішньої моці та цноти як, приміром, американець. Тим більше, що значні технологічні напрацювання поглибили різницю між людьми різних національностей, єдність яких є в основному звичайною байкою.
Якщо люди до пори і часу терплять один одного, маючи належність до різних національних груп – то це зовсім не означає, що вони люблять один одного.
Якщо говорити про федералізм і схильність до нього закарпатців – то це тільки словесна тріскотня на кухнях (соло або дуетом) без свідків. На ділі все замішане на збереженні своєї правдами і неправдами нажитої приватної власності. В цьому магістральному устремлінні легко об’єднуються праві й ліві, сині й сиві, червоні й брунатні, есери й «ударівці».
Якщо Києву, який шанують в окраїнній області тільки як джерело грошей, потрібна телевізійна картинка ударної боротьби проти влади – її дружно знімають під будь-якими стягами з діючими акторами – перевдягнутими міліціонерами, працівниками СБУ та іншими лінивими красенями, котрі живуть за народні гроші. Закарпатські регіонали і «тимошенківці» разом будуть при потребі цілувати портрет Януковича або зводити барикади. Лиш би особиста хата була ціла – висока та біла. Це мусила констатувати, позбавлена будь-яких рис політичної оригінальності, Рада Народної ради Закарпаття: «Як би не прикро оголосити, але реальні факти щодо створення Закарпатської обласної Народної ради свідчать про те, що представники правлячих на Закарпатті політичних партій у черговий раз ввели в оману жителів краю і не допустили реального перезавантаження влади.» Чому це трапилося? Тому, що голосом поета Павла Тичини заговорив власник і керівник партії «Єдиний центр» Віктор Балога. Він так немовби і сказав: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!..» Тобто яка різниця ким називатися – простолюдином, соціалістом, «центристом» – лиш би капітали росли. Такі ж бо правила національної гри.
Тільки в Україні політика з самого початку була перетворена на бізнес, що перетворила квітучу країну в бандитську «малину». Не дивно, що і тепер цілковито проігноровано введення до складу Закарпатської обласної Народної ради представників від Майданів адміністративно-територіальних громад Закарпаття (районів та міст обласного підпорядкування). Дивуватися не доводиться, якщо народ нашого краю уособив голова обласної ради Іван Балога. Тож питання зараз стоїть: «Чи зможе народ відокремитися від ліпших і найбагатших синів своїх, які хочуть захопити і з’єднати в своїх інтересах дві вертикалі – народну і діючу антинародну?
Саме таке маразматичне устремління, замішане на прагненні збереження завойованих майнових позицій, влаштовує закарпатську верхівку в часи правління всіх фактично українських президентів. Недарма ж і нині закарпатські регіонали були рум’яні й задоволені голосуванням за створення цілковито неприродної «народної» ради. «Закарпатська область показала всій Україні приклад мудрості, виваженості та толерантності», – так прокоментував позачергове засідання сесії Закарпатської обласної ради, на котрій було створено Закарпатську обласну Народну Раду, уповноважений фракції Партії Регіонів Ігор Свищо.
Що й говорити, мімікрія під будь-який стан у цій державі завжди толерантних закарпатців викликає сум і сумнів у майбутньому України. При цьому федералізм і насправді буде означати тільки одне – цілковитий розпад нинішнього державо-подібного утворення під назвою «Україна». Хисткість останньої показує, що більше двох десятиліть ліпляться вульгарні імперські вертикалі, а немає доброї християнської взаємодії влади і народу. Вони весь час протистоять один одному. Це не нормально. Як і те, що народ тупо лізе у владу, а назад не хоче повертатися. Якщо ж пролізти не вдається – починається революція і спалахи ненависті. Як писав усе той же Тичина: «На майдані коло церкви революція гуде…»
Василь ЗУБАЧ
