Шановний Олександре Товт, ваше переживання за долю опозиції на першій сторінці газети «Новини Виноградівщини» від 7 березня 2013 року в деякій мірі спантеличило багатьох представників опозиційних сил. Складно пов’язати ваше звернення з перебігом передвиборних подій, але час незбагненний, він рано чи пізно все кладе на свої місця. Щирість слів завжди перевіряється справами. Це істина і тут нічого не можна ні додати, ані відняти. Тож ми всі вимушені керуватися здоровим глуздом і пам’ятати, що кожен, незалежно від того, чи на нього покладені функції «сірого кардинала», чи виконавця, чи керівника повинен дбати про наявність дієвої опозиції. Логіка підказує, що вона допомагає одним вдосконалюватися, а іншим – не захворіти своєю надзвичайністю, вона є тією базовою складовою розвитку громадянського суспільства. Іншого не дано. Відсутність опозиції, або її імітація, контрольованість чи інакше спотворення її функцій приводить до диктатури.
На жаль, то є правда, що поки-що взаємостосунки в об’єднаній опозиції не є досконалими. Різні світогляди і різне бачення шляхів виходу із кризи. Якщо одні стверджують, що всі наші біди від євреїв і росіян, то інші наполягають, що зло не має національності, ані інших ознак. Воно залежить від особистості, і тільки вона одна приймає рішення, чи підтримувати його, чи йому протистояти. В нашому середовищі жорсткому ставленню до тих, хто в гонитві за зручностями сприяв приходу теперішнім порядкам, ми намагаємося протиставити розуміння того, що європейська сутність нам ближча, а ніж азіатська, і християнська мораль, і її цінності для нас не пустий звук. Ми переконані що лиходій, якщо змінює свої погляди і дії на протилежні, значно більше принесе користі суспільству, ніж полохливий крикун, який якщо не скиглить, то поливає брудом всіх і все. І безумовно, більша від нього користь, а ніж від закостенілого раба радянського виховання.
Так, нам складно, ми є різними, але всіх нас об’єднує прагнення, щоб на нашій землі у майбутньому були господарями не шахраї, запроданці чи пристосуванці, а ті кому вона по праву спадковості належить, щоб тут господарювали ті, що на належному рівні шанували би наші звичаї та культуру. Окрім того, нас об’єднує переживання за нашу, нехай і спотворену, але демократію. Бо вона багатьом з нас дала можливість збагнути суть комуністичної ідеології, сприяла роздумам про нашу історію, допомогла появитися заможним українцям. Вона дала поштовх для нашого розвитку, як індивідуального, так і колективного. Завдяки їй ми на сьогодні є свідомими того, що на будь-яку ситуацію, стан, дію чи взаємодію впливають три складові: влада, гроші і знання. У країнах, де відверта або прихована диктатура є поєднаними перші дві складові, там надзвичайно складні умови для розвитку.
Михайло Лісіцкі