ПОСТПОМАРАНЧЕВЕ
Від виборів до виборів
Народ свободу виборов.
Народ майбутнє вимріяв,
Та мрії вкрило інеєм.
Оті пересварилися,
А ці переродилися.
Ті ліпше б не родилися,
У злобі розварилися.
І мрії всі накрилися,
Як вже було не раз.
Вчергове помилися:
З підкови мідний таз.
АГІТАЦІЙНИЙ РОЛИК
Як же щиро отой нас любить,
Як же очі його блищать,
Як словами усіх голубить –
Ні додати нічого, ні взять!
Він же сам вже в усе повірив,
Що нам тут обіцяв-малював,
Білі зуби осяйно так шкірив,
Так божився і клятви давав!
Він все зробить, аби нам на щастя,
Аби ми усміхнулись вві сні,
Аби радість змінила ненастя.
Що ж ми, кляті, фригідні такі?!
ПАМ’ЯТІ ОПОЗИЦІЇ
Бій відгримів,
Біло-сині знамена
Затріпотіли над ненькою знов,
І до юрби навіжених
Знову натхнення прийшло:
Стали ділити заслуги й посади,
Стали вже крісла під себе мостить.
Всі настанови і клятви – позаду,
Нині штурмуєм блакить!
Пару лиш місяців витримки стало,
Що перед вічністю – мить.
Знов – не борці, а зомбоване стадо
Що то мовчить, то мичить.
Хлопці так швидко усе позабули –
Тільки пірнули в кисіль в молоці,
Тільки ж мандата у зуби здобули –
Були ніби люди, а стали мерці.
Є й божевільні між вами, я знаю,
зиркають за виднокрай,
де вже остання надія конає…
Їх не згадає знедолений край.
СОЛОВ’ЇНЕ МОЄ СОМАЛІ
Ми живем у химерній країні
Більш такої нема на землі:
Це ж така мальовнича руїна –
Солов’їне моє Сомалі.
Тут пірат ворогує з піратом –
Все за правду, свободу і труд.
Називають тут ворога братом
Тут у кожного власний є Брут.
Бруду теж тут у нас доволі,
Хоч на експорт його штовхай –
Наче гною на зоранім полі,
Забирають задарма нехай.
Бродять Сільвери по Могадішо:
Де би вкрасти що-небудь іще?
Тут у кожного власна є ніша –
Наркота, полонянки, теде.
Ми усе вже давно запродали –
Зокрема, а також взагалі.
Тільки небо іще не украли
В жовто-синім моїм Сомалі.
Але це тимчасова лиш хиба:
Перспективи у нас чималі.
Є в нас хліба і трохи до хліба –
Неозоре моє Сомалі.
Ми весь світ вже готові жахати
І кипіти у чорній смолі.
Незбагненна до смерті жага та
В алогічнім моїм Сомалі.