23-річний військовий загинув, потрапивши у засідку бойовиків. Йому було лише 23, а він уже командував ротою на передовій і наганяв жах на бойовиків.
На Закарпатті попрощалися зі старшим лейтенантом Володимиром Ціриком. Побратими називали його “Осою”. Це його 9-а рота 93-ї механізованої бригади від самого початку воєнних дій тримала фронт у Пісах. Про це йдеться у сюжеті ТСН.19.30. Позиції своєї роти він лагідно називав “вуликами”, бойову машину – “Шершнем”. “Осу” знали всі в Пісках. А він – своєю чергою – кожен рух, кожне переміщення ворога.
Володя Цірик закінчив Мукачівський військовий ліцей, далі пішов у Львівську академію сухопутних військ. Війна почалась, коли закінчував навчання. Тож швидко застосував знання на практиці. За короткий період старший лейтенант очолив командування цілою ротою. Піски були його другим домом. Він знав там кожен куток, часто прикривав собою побратимів та журналістів.
Далі – ротація. Підрозділ перекидають на Луганщину. Занадто спокійно, незвично, не стріляють, жалівся “Оса”. Та там де тиша, ховалась трагедія. Вони повертались із завдання на БПМ. Вибух, далі вогонь з боку бойовиків. Засідка ворога забирає життя двох воїнів. Тіло Володимира Цірика, славнозвісного “Оси”, вночі на рідному Закарпатті зустрічали навколішках. Вдень попрощатися з героєм прийшли майже всі жителі маленького закарпатского села Углі. Бо поважали – всі.
Фото – Наталія Маджара
