Збираються на полонинах Карпат підкорювачі неба вже багато років поспіль. Перші змагання тут провели понад двадцять років тому. Тоді, участь в них брали не більше десятка пілотів. А вже зараз сюди приїжджають до сотні спортсменів з різних країн світу. Так, за роки на боржавських полонинах побували парапланеристи з Туреччини, Польщі, Франції, Литви та навіть Нової Зеландії. Цього року позмагатись за Кубок Карпат вирішили 69 пілотів. Решта – вільні пілоти, які приїхали щоб просто політати у своє задоволення.
Вже шість років літає на параплані учасниця змагань Варвара з Запоріжжя. Каже, мрія літати самостійно з`явилась після того, як політала в тандемі з інструктором. З того часу, просто закохалась в небо, і воно більше не відпустило. Згодом пройшла навчання і почала літати самостійно. А такі змагання, каже, – це і нові знайомства і гарний досвід, адже, коли ти змагаєшся -ти слідуєш за більш досвідченим і це вже не просто вільний політ, а виконання певного завдання.
А от Юлія зі Львова літає лише три роки. Про небо мріяла вже давно, каже дівчина. Додає, : “завжди, коли у мене запитували, що би я хотіла отримати найбільше, я відповідала: хочу, щоб у мене з`явились крила. І от моя мрія здійснилась. Парапланеризм – це спосіб життя, це свобода, яку не можна отримати ніде інде! Тут збираються люди певних цінностей . Це хоббі, яке тебе затягує і більше не відпускає. Кожен знаходить тут щось своє, для когось це втеча, для інших – спосіб медитації. Але це варте того, щоб спробувати”.
Вже вдруге на Боржаві учасник змагань Яков з Мінська. Каже, те, що тут відбувається – не просто змагання, це зустріч однодумців. В Білорусі пілотів, які літають на постійній основі близько 3 сотень. Однак, польоти на рівнині не такі захоплюючі. А тут є можливість політати саме в горах.
А от пілоту з Грузії Яну до гірських польотів не звикати. Каже, літати доводиться над вершинами головного Кавказського хребта – а це гори п`ятитисячники. Та Боржавські полонини теж вразили. У них своя особлива краса. Сподівається, українські пілоти оцінять і красу Кавказу, коли приїдуть в Грузію на спільні змагання.
Пілоти кажуть, на змаганнях завжди панує тепла атмосфера підтримки та взаємодопомоги. А от погода цього року трохи підвела. Вона дещо нетипова для цього періоду, каже Микола Струк, один з організаторів змагань. ” Коли існує ймовірний розвиток грози, завжди існує дві небезпеки: пілота може стрмко підняти на велику висоту, існує небезпека враження блискавкою, також біля землі проходять передгозові шквали, в які краще не потрапляти. Однак, ми завжди відповідально ставимось до застережень синоптиків, при найменшій небезпеці ми припиняємо змагання і просимо пілотів чимшвидше сісти на землю. ”
“Маршрути для пілотів розробляємо спільно, тож яким буде завдання для учасників в кожний наступний день змагань залежить переважно від погоди” – розповідає Віталій Кузьмич, співорганізатор змагань. “На мапі визначаємо координати місць, які потрібно пройти. Кожен з пілотів ці координати вносить у свої прилади”. А їх в пілотів цілий арсенал. Це і варіометр, і GPS прилади, чіпляють на свої шоломи пілоти і відеокамери, щоб згодом переглядати свій маршрут.
Хоч пілоти і ставлять собі ціль – перемогти, сюди вони їдуть, перш за все, за емоціями, за натхненням та за відчуттям свободи, яке можна отримати, як вони кажуть, лише під хмарами.
Cвітлана Комлева,
“Карпатський об’єктив”