Табір іде в небо. Це так у кінофільмі. А в реальному житті циганське поселення вже четвертий місяць не дає спокою мешканцям Голосіївського району столиці. Люди панічно бояться ромів, а міліція розводить руками – виселяти їх із Києва немає підстав.
Лисогірський провулок Голосіївського району Києва. Отам, за чагарниками, розташований циганський табір. Щойно роми оселилися – місцевому люду відібрало сон.
Тетяна Доценко, громадська активістка:
– Почалися залицяння до нашої мешканки, яка йшла пішки одна непізно. Наприкінці дня вона йшла по вулиці Лисогірській. До неї почали чіплятися, їй сукню задирати. Там городи виходять деякі наших мешканців в сторону їхнього табору. Там ці городи… Ну ревізію проводять регулярно.
Найдужче люди потерпають за своє здоров’я. Адже певні – сусіди-нечупари можуть заразити інфекційними хворобами.
Юлія Корольова, мешканка Голосіївського району м. Києва:
– Ми не знаємо, чим вони можуть хворіти. Якщо люди живуть просто неба. Не миються. Взагалі там немає ніяких таких умов для проживання. Ми боїмося, що тут в нас якась епідемія почнеться з цього приводу.
Раїса Климик, мешканка Голосіївського району м. Києва:
– Вообще они как саранча. Они же и по переходам сидят. Такого не было. А если их полтысячи. Вы представляете, что они счас делают? Вот я вышла два часа назад, я приехала с поликлиники, там уже палят. Уже шины горят. И горит это вонище там. Два часа назад было такое вонище.
Люди бідкаються: смердить не тільки від шин, нестерпніше тхне від самих циган.
Раїса Климик, мешканка Голосіївського району м. Києва:
– В автобус нельзя зайти. Мало того, так они ж еще нагадили в автобусе. А грязные… Ну есть там более-менее чистые, но есть такие… Ноги там вообще никогда не мылись.
Хоч скільки мешканці скаржаться, та виселити сусідів годі.
Юлія Мусташ, помічник керівника Голосіївського РУ міліції м. Києва:
– У міліції немає зараз підстав для того, щоб вигнати людей з тієї території. Територія належить Голосіївському району міста Києва. Вона не є власністю кого-небудь з конкретних людей.
А ще для виселення циган має бути вагоміші підстави, ніж неохайний вигляд мешканців табору.
Юлія Мусташ, помічник керівника Голосіївського РУ міліції м. Києва:
– Люди до Голосіївського райуправління міліції протягом всього періоду, що вони тут перебувають, не зверталися до міліції з заявами про те, що їх, наприклад, пограбували або була якась крадіжка. Є скарги на те, що вони ходять, що вони, наприклад, неохайні або можуть грубо відповісти, але про те, щоб вони вчиняли якісь протиправні або протизаконні дії, таких заяв в Голосіївському райуправлінні немає.
Самі ж поселенці переконують – на життя заробляють чесним трудом.
– Это все мозоли. А на зиму надо приготовить. Что мы будем зимой есть?
До Києва роми приїхали із Закарпаття. Твердять: кочують не від доброго життя. У гірському краї немає роботи та й поживитися там нічим. У столиці доходи мають здебільшого від металу, який знаходять у землі.
– Если бы мы крали, мы бы тут не копали. Я пошел, украл бы и дома сидел бы, ел бы.
Цигани кажуть – на роботу вони б охоче, та хто їх візьме?
