Скоро сповниться 68 років її творчої діяльності в одному-єдиному колективі — заслуженому академічному Закарпатському народному хорі
Минулого тижня вона презентувала губернатору Олександру Ледиді свою унікальну на українських теренах професійну книгу «Танці Закарпаття». Канадці оцінювали її на вагу золота, намагаючись придбати під час приїздів сюди. Але наклад видання просто смішний — 500 екземплярів. Голова ОДА пообіцяв, що книга для майбутніх поколінь буде перевидана.
Час іде. 13 липня виповняться Кларі Федорівні ювілейні 85, а водночас 68 років роботи і творчої діяльності в одному колективі — ЗАЗНХ. Недавно ніби прийшло вітання до 70-річчя. Національний президент Товариства Об’єднаних Українських Канадців (ТОУК) Юрій Москаль, віце-президент Валтер Маковецький і секретар-скарбник Роберт Кісилевич написали наступне: «Дорога наша Кларо Федорівно! Ні багатотисячні кілометри Землі, ні простори Атлантичного океану, ні час минулих років не віддаляють нас — членів Товариства Об’єднаних Українських Канадців (ТОУК) від України. А найкращими шляхами пам’яті і зв’язку є такі люди, як Ви, дорога наша Кларо! Тому в День урочистого відзначення Вашого 70-річного ювілею члени Товариства Об’єднаних Українських Канадців посилають Вам найщиріші вітання. Танцюристи, хореографи, директори культурних центрів організації і багатотисячна публіка добре пам’ятають Вас і ніяк і нікому ми не повіримо, що Вам 70! У Вашій особі ми бачимо і завжди із вдячністю згадуємо райський куточок української землі — вічно молоде Закарпаття та незабутні концерти Закарпатського народного хору.
Ми переконані, що «Чисті джерела» українських народних танців Закарпаття Ви збирали спеціально для танцювальних колективів ТОУК і вони навічно поселились на канадській землі. Ваші талант, майстерність, знання, уміння ми відчули на семінарах в 1976, 1978 та 1985 роках і, хоч це була тільки часточка від Вас, вони дали добрі врожаї серед молодих поколінь українсько-канадських танцюристів. Нинішні діти — учасники шкіл танців ТОУК — не знають особисто великого хореографа Клари Балог, але ім’я «Клара» вони не забудуть довіку. Танці, поставлені Вами, поширились далеко за межі Товариства Об’єднаних Українських Канадців, їх танцюють по всій Канаді та США. А ми горді, що знайомі з Вами особисто і називаємо Вас дорогою і рідною. Ми знаємо, що Ви за свою діяльність отримали багато державних нагород, але найвища нагорода для артиста — є любов народна, а ви її маєте дуже велику.
Тож, рідна наша посестро! Вітаємо Вас із днем народження і бажаємо здоров’я та чистих джерел натхнення. Віримо, що й Чорнобиль не в силі забруднити чисту душу любові до українського танцювального мистецтва, чи зупинити еволюцію його розвитку в майбутніх поколіннях.
Здоров’я, щастя й успіхів бажаємо Вам на многая літ.»
Ще й досі запрошують її працювати з наданням будь-якого за площею житла у Францію. Але любить вона Україну, Закарпаття, свій до болю Ужгород. Хоча тут чомусь не «вийшло», за її визнанням, до 80-ліття отримати звання Героя України. Хоч питання про це було реальним для здійснення, але не всім землякам це чомусь полюбилося. Хочеться сподіватися, що до 85-річчя це питання буде вирішене. Пора!
Нещодавно до неї приїхало четверо жінок-лікарів зі Львова, котрі запам’ятали концерт, який Клара Федорівна не так давно давала в Галичині до 65-рісччя своєї творчої діяльності в Закарпатському народному хорі. Вони надихнули народну артистку України на те, щоб у своєму робочому кабінеті вона створила для нащадків музей, де грядущі покоління могли б знайомитися з етапами її зоряного шляху. Тепер пані Клара займається цим, без жалю приносить із дому чисельні речі, зібрані від шанувальників її блискучого таланту в різних куточках світу. Багато експонатів вже посіли своє місце в експозиціях Закарпатського обласного краєзнавчого музею, де директорує Василь Шеба. Хіба чотками, подарованими Папою Римським Павлом Іоанном Другим під час особистої зустрічі в Угорщині, богиня народного танцю дорожить і нікуди не віддає. Адже вони завжди допомагають у скрутні хвилини, творять деколи , за її визнанням,просто чудеса, рятують життя від зловмисників.
Віриться, що в обласній філармонії їй створюватимуть належні умови для повноцінної праці на схилі віку. Адже не забувається, що в Едмонтоні (Канада) маленька дівчинка просто з обожненням звернулася до неї з проханням сфотографуватися разом, бо ж її тато вчився в Клари Федорівни і фото йому було потрібне як реліквія для майбутніх поколінь його родини.
Просто дива пишуть про нашу артистку чужі люди, а тут із 2006 року навіть ставили питання про… звільнення з улюбленої роботи, чим серйозно вплинули на фізичний стан великої танцюристки. Хоча, втім, могла стати «зіркою» і в іншій царині. Адже з трьох предметів — фортепіано, диригування, співів — була ліпшою ученицею знаменитого композитора Дезидерія Задора. Часто він кричав їй на ще дівоче прізвище:
—Керечанин, ти не туди йди, де танцюють, а туди, де музика і співи…
А коли давали в області оцінку музичним колективам нашої області покликав, як маститу знаменитість:
—Керечанин, іди коло мене сядь у комісію…
—І зустріч з Олеаксандром Ледидою в камінному залі обласної адміністрації стала для мене і несподіваною, і водночас дуже приємною, — говорить Клара Федорівна. — Прийняв він мене на рівні особливого гостя. Тепер вірю, що «Танці Закарпаття» зі змінами і доповненнями будуть перевидані.
Можливо, через велику популярність цієї книги і особи К.Балог для області, варто було б подумати і про додатковий тираж книги Василя Габорця «Жива легенда нашої культури», що розповідає про життєву та творчу стезю нашої справді народної артистки.
Василь ЗУБАЧ.
—На архівному фото: в першому ряду зліва направо А.Коцка, Д.Задор, К.Балог, М.Кречко, О.Ваш.
—Клара Федорівна з керівниками танцювальної групи і танцюристами.
