День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. А чи є та Соборність зараз – доки є репресовані системою наші співвітчизники, доки є політв’язні? “Моя хата скраю – нічого не знаю” – Соборності не буде поки не буде єдності, доки не буде солідарності та справедливості в наших серцях. Під цими гаслами і пройшла дана акція.

Активісти спортивно-патріотичного руху «Карпатська січ» встановили в Ужгороді на площі Театральній інформаційний намет, де був представлений перелік всіх в’язнів сумління України, проілюстрована кожна справа репресованого системою співвітчизника. Мешканці міста та гості мали змогу ознайомитися з новою, правдивою інформацією. На жаль, для більшості слово “політв’язень” асоціюється виключно із Луценко і Тимошенко, в той час як існує ще багато свідомих українців, більшість з яких опинилися за ґратами за сфальсифікованими справами та за боротьбу з корупцією і антиукраїнською владою. Тож юні патріоти охоче пояснювали всім зацікавленим деталі по кожній справі ув’язнених. Також роздавалися номера банківських рахунків репресованих побратимів для тих, хто може надати хоча б якусь фінансову допомогу ув’язненим та їхнім сім’ям.

Організатори акції були здивовані тим, що старше покоління міста більше переживає за теперішню ситуацію в Україні, аніж молодь. Саме літні люди найчастіше підходили до намету, спілкувалися, кидали кошти в скриньку, брали номери рахунків та доповнювали розмову теплими, вдячними словами, радіючи, що є націоналісти, яким не байдужа доля кожної несправедливо засудженої української родини.

Але бездіяльність основної маси українців, добровільне рабство призводить до того, що наша країна щодня перетворюється у все більш тоталітарну, авторитарну та репресивну антилюдську державу. Скільки ще ми будемо мовчати?